У міжсезоння нас часто рятують платні водоймища для риболовлі. Коли зовсім не хочеться ходити по незрозумілої міцності льоду, а відкритої води ще не знайти. Але настав час хоч трохи врівноважити стреси та позитивні емоції. І ми з радістю прийняли запрошення друзів поїхати на незвичайну для нас риболовлю.
Отже, плануємо впіймати форель. Рибалка стартувала о 12 годині дня. Спроби розворушити рибу довго не давали результату. Першою була спіймана на воблер дрібна щучка.
Потім – довге затишшя. У мене ламається лайтова котушка... У запасі нічого немає. Тому знімаємо поплавець зі спінінга для далекого закидання, і у мене в руках опиняється єдиний можливий шанс рибалити - старенька 'Катана' з допотопною розхитаною котушкою і шнуром десь 18 мм товщиною.
Не знаю, як мені вдалося підібрати ключик до риби з такими снастями. Але – вдалося! Як не дивно, при підборі воблера та його протягування чітко почула два клювання, в які сама не вірила. Але продовжувала експериментувати та закидати, намагаючись відтворити саме ту протяжку, на якій були удари по приманці. І невдовзі на гачок таки попалася перша моя форелька!
Не встигла відійти від радості, і вже хвилин через 15 – 20 друга форель! Більша, і ще більш завзято пручається! Добре, що кільце на трійнику розігнулося вже в підсаку і вона не зірвалася в воду.
Віддала своєму супутнику цей воблер, і в нього на першій проводці - шикарне клювання. Але ми всі побачили тільки її кульбіт на поверхні води і - схід. Підвели таки трійнички...
Все-таки форель клювала дуже акуратно, може цим пояснюються образливі промахи. Зауважу, що риба була ситою: при обробці виявилося, що її шлунки були порожні.
До сутінків мені вдалося зловити ще одну дрібну щучку, яка, намагаючись звільнити її від гачків, таки залишила мені на згадку компостер від своїх зубів на пальці. І було ще дві спроби щуки атакувати воблер: першу я побачила наяву, коли піднімала приманку з води. За нею з'явилася щучка, що переслідувала, але не атакувала воблер. Граційно розвернулась і попливла додому. Друга рибка після клювання "проїхалася" трошки на шнурі і зійшла.
Хороше озерце нам відкрили наші друзі. Про всяк випадок. Адже любителів "диких" водойм, таких як ми, все ж таки тягне на незаймані, природні береги.
