Дощова холодна осіння неділя. Мої маленькі деревця похилилися до землі від рясного врожаю. Чи достигнуть яблучка та грушки в такий холод? Чи зірвати зараз, занести в хату, і нехай достигають у теплі?
Rainy cold autumn Sunday. My little trees bowed to the ground from the bountiful harvest. Will apples and pears make it in this cold? Shall we pluck it now, bring it into the house, and let it ripen in the heat?
11 вересня. Щось тривожне, пов'язане з цією датою, зранку не давало спокою. Пролиставши новини, зрозуміла свою тривогу. Згадала саме той день 2001 року. Башти Нью-Йорку, атаковані терористами. Шок. Жах. Тисячі загиблих невинних людей. І відчуття повної беззахисності перед лицем міжнародного тероризму.
September 11. Something disturbing, connected with this date, did not give rest in the morning. After scrolling through the news, I understood my anxiety. I remembered exactly that day in 2001. The towers of New York, attacked by terrorists. Shock. Horror. Thousands of dead innocent people. And the feeling of complete defenselessness in the face of international terrorism.
Такими були відчуття тоді. І хто міг подумати, що саме тепер, через 21 рік, вони повернуться і стануть такими близькими до нас!
Російська агресія, безпідставно розпочатий наступ на Україну 24 лютого 2022 року, за півроку війни приніс набагато більше руйнувань, забрав набагато більше життів. Та що там говорити, - життя українців вже ніколи не буде таким, як до війни. Жах від ракетних атак по наших красивих великих містах нічим не здолати. Закатовані люди, вбиті діти, депортовані з окупованих міст та сіл люди... Чи це не є тероризмом з боку агресора?
Переживши окупацію, побачивши наслідки дій 'асвабадітєлєй' в нашій громаді на свої очі, вже не подумаєш - та, звідки ті новини, то може все придумано. Навпаки: якраз тепер, коли наші ЗСУ пішли у контрнаступ на сході і півдні, я з жахом уявляю, скільки там буде роботи для саперів по розмінуванню! Радість за людей, які шість місяців були в окупації, змішується з тривогою за їх безпеку. Адже в нас були випадки каліцтв і смертей від руських мін та розтяжок вже після деокупації. Гинули люди, яким вдалося вижити під обстрілами в час боїв. Мирні люди. А скільки таких деокупованих міст та сіл з'являється щодня! Наші славні ЗСУ гонять рашистів із швидкістю світла з нашої української землі. Це не може не вселяти щастя і надію на закінчення війни. Але разом з цим, знаючи підлість ворога, тривога за людей не відпускає. Хочеться всім-всім звільненим людям сказати: бережіть себе!
That was the feeling then. And who could have thought that just now, after 21 years, they will return and become so close to us!
Russian aggression, the groundlessly launched attack on Ukraine on February 24, 2022, brought much more destruction and took many more lives in six months of the war. But what can we say - the life of Ukrainians will never be the same as before the war. Nothing can overcome the horror of rocket attacks on our beautiful big cities. Tortured people, killed children, people deported from occupied cities and villages... Isn't this terrorism on the part of the aggressor?
Having survived the occupation, having seen the consequences of the actions of the "the liberators" in our community with your own eyes, you will no longer think - where did the news come from, maybe everything was made up. On the contrary: just now, when our Armed Forces have launched a counteroffensive in the east and south, I can imagine with horror how much work there will be for sappers in demining! Joy for the people who have been under occupation for six months is mixed with anxiety for their safety. After all, we had cases of mutilation and death from Russian mines and stretch marks already after the deoccupation. People who managed to survive under fire during the fighting died. Peaceful people. And how many such de-occupied cities and villages appear every day! Our glorious Armed Forces are chasing the Rashists with the speed of light from our Ukrainian land. This cannot but inspire happiness and hope for the end of the war. But at the same time, knowing the meanness of the enemy, anxiety for people does not let go. I would like to say to all released people: take care of yourself!
А світ ніяк не визнає росію країною - спонсором тероризму... Навіть порівняння дати 11 вересня 2001 року в США і 200 днів варварств росіян в Україні свідчать про ярий тероризм з боку росії. Ну добре, - потрібні якісь там юридичні процедури, докази, папери... Добре. Зберемо. Все задокументовано: всі звірства, руйнування шкіл, дитсадків, пологових, театрів. Ми почекаємо, світе. За спиною наших незламних воїнів, що гонять клятих ворогів сьогодні, можна і почекати. Але, світе! Безкарність одних терористів народжує інших. Досить політики, давайте повертати справедливість і мир на всій планеті!
And the world does not recognize Russia as a sponsor of terrorism... Even a comparison of the date of September 11, 2001 in the USA and 200 days of barbarism by Russians in Ukraine testify to fierce terrorism on the part of Russia. Well, we need some legal procedures, evidence, papers... Good. Let's collect Everything is documented: all atrocities, destruction of schools, kindergartens, maternity hospitals, theaters. We will wait, world. Behind the backs of our indomitable warriors chasing the cursed enemies today, you can wait. But, world! The impunity of some terrorists gives birth to others. Enough politics, let's restore justice and peace on the whole planet!
