Знову назбирала Дарів Природи. Цього разу це були дикі грушки, що ростуть подекуди між рідких сосен по дорозі на улюблене озеро.
Again she collected the Gifts of Nature. This time it was wild pears that grow here and there between sparse pines on the way to the favorite lake.
Я щодня, йдучи до озера, боюся побачити його без качок. Настільки вони оживляють та прикрашають водяне плесо, що озеро стає якимось мертвим без цих птахів. Але що поробиш: природа є природа. Пташенята виросли, стали на крило і готові разом зі своїми батьками вилетіти зграєю у теплі краї. Такий закон, що у світі природи не прийнято порушити.
Every day, when I go to the lake, I am afraid to see it without ducks. They enliven and decorate the water pool so much that the lake becomes somewhat dead without these birds. But what can you do: nature is nature. The chicks have grown up, taken to the wing and are ready to fly together with their parents in a flock to warm regions. Such a law, which in the natural world is not customary to break.
Грушки минулого року побачив на цій стежині мій брат. І назбирав для мами. І їй вони дуже сподобались. Тут присутня ностальгія мами за своїм попереднім життям, у своєму домі. Покійний нині батько часто приносив їй такі груші, причому у великих кількостях. Більші мама з задоволенням залишала собі їсти, а менші сушила на зиму у справжній печі. Розпалювалась ця піч дуже рідко. Колись давно там і хліб пекли, і ковбаси робили, і тушонки. Завжди ж тримали свиней, і заготівля запасів свинини - це було обов'язковим щорічним брендом.
Last year, my brother saw pears on this path. And collected for my mother. And she liked them very much. There is a mother's nostalgia for her previous life, in her home. The now deceased father often brought her such pears, and in large quantities. Mom was happy to keep the bigger ones for herself to eat, and dried the smaller ones for the winter in a real oven. This stove was lit very rarely. Once upon a time, bread was baked there, sausages were made, and stews were made there. Pigs were always kept, and stockpiling pork was a mandatory annual event.
Сушені грушки взимку також не просто для компоту були. Мама діставала варені фрукти, перемелювала їх на м'ясорубці, а потім пекла пиріжки з цією цікавою начинкою. Ох і смачні ж були ці пиріжки! Духмяні, солодкі, пухнасті. Розліталися вмить, ми всі їх дуже любили. Шкода, що зараз попід грушами у нас не сильно походиш та позбираєш. Після окупації російськими нелюдами тут можуть лишатися міни та нерозірвані снаряди. А в цих безлюдних місцях на саперів чекати не приходиться, бо ще багато ділянок у селах залишаються небезпечними через ці смертоносні залізяки. Там мінери працюють щодня.
Ось така багата наша українська земля дарами природи. Ось такі багаті наші люди на використання цих дарів до свого столу.
Dried pears were not just for compote in winter either. Mom took out boiled fruits, ground them in a meat grinder, and then baked pies with this interesting filling. Oh, and these pies were delicious! Fragrant, sweet, fluffy. They flew away in an instant, we all loved them very much. It's a pity that you don't often go and pick pears here. After the occupation by Russian inhumans, mines and unexploded shells may remain here. And there is no need to wait for sappers in these deserted places, because many areas in the villages remain dangerous because of these deadly irons. Miners work there every day.
Our Ukrainian land is so rich in natural gifts. That's how rich our people are for using these gifts to their table.
