Ні дня без роботи. Саме так диктує мій ритм життя цьогорічна осінь. Щедро роздаючи свої дари, вона не залишає шансів лежати на дивані. Звісно, якщо ти живеш не в місті у квартирі.
...Пам'ятаю, коли після закінчення школи у маленькому смт приїхала в Київ на навчання. Все було чудовим, але чогось гостро не вистачало. Студентське життя, гуртожиток, нові знайомства, труднощі навчання російською після української школи, вечірні прогулянки містом, закоханість, - але щось не так. Через деякий час я зрозуміла: не відчуваю змін у природі. А саме: все зливається в єдиний потік міської суєти. А що там надворі, зима чи літо, - тільки по одягу перехожих можна здогадатися. Ні тобі весняних пташечок за шумом міста не почути, ні рясних яблук на дереві, ні грибочків... хіба що на ринку чи в магазині.
Можливо, оті вразливі відкриття і привели до того, що місто не стало моєю мрією. Навіть коли прожила там більшу частину свого життя, хотілося 'вирватись' на свободу, де є далекі горизонти, де є природа.
Тепер і щось виростити у себе на грядці можу, і зробити запаси на зиму навчаюсь. А коли така врожайна осінь, то і за межами свого дому дуже багато чого просто проситься у кошик. Так у нас назбиралося горіхів. Бо цих дерев на території дачного містечка дуже багато, але так само багато і закинутих ділянок. А горіхові дерева вже немолоді, величезні. І після вітряної погоди просто під ноги на дорогу падають їх цінні плоди. Якщо не позбирати, то вони просто будуть розчавлені автівками.
А ще цікава штука із грибами, вірніше - з маслюками. От був сухим вересень, і я не змогла запастися цим смачним продуктом. Аж ось раптом пройшли рясні опади, і маслючки полізли рости скрізь! За годину часу вдалося назбирати цих кремезних красенів стільки, що більше вже й ходити за ними не треба. У відвареному вигляді вони заважили більше 4-х кілограмів. Ну і часу відібрали ой скільки... Але - воно того варте.
А якщо додати до цього всього неочікуваних курей, що завела цієї весни, то асортимент цінних та екологічно чистих продуктів до столу можна розширити. 😀 Хоча й мороки із цими пернатими додалось, але щодня діставати свіжі яєчка із гнізда дуже приємно.
Ех, все воно добре... Тільки недобре у світі робиться. Загарбницька війна все ще триває. Наші села і міста постійно під обстрілами. Гинуть найкращі наші люди на фронтах, гинуть мирні невинні люди... Тепер - Ізраїль, підступний жорстокий напад на його жителів терористів ХАМАСу викликав відповідь у вигляді такої ж жорстокої війни...
Дуже вірю, що людство нарешті зупинить агресію, тероризм і війни. І чим швидше це станеться, тим краще.
