Минулого року вперше побачила на своїй клумбі справжні сортові алліуми. Замовляла цибулини цих квітів і висаджувала їх восени. І вже наступної весни вони по черзі почали квітнути, щоразу вражаючи нас своєю незвичною формою та красою. Навіть вже відцвівші суцвіття викидати було шкода, тому вирішила їх зберегти і прикрасити інтер'єр сухими красивими кулями.
А взимку, коли з цих суцвіть почали потроху випадати гарні стиглі насінинки, я зібрала їх та підписала, тільки не назву сорту, а як вони виглядали. Не тримаються в голові всі ці іноземні хитромудрі назви, добре хоч слово АЛІУМ запам'ятала.😁
Настав час висіяти збережене. Хочу виростити з насіння повноцінні цибулинки, щоб мати море розсади прекрасних квітів. Перекопала місце, де стояла будка нашого бідного улюбленця Хенка, що пішов на райдугу... Зробила рядочки, посіяла у вогку землю і замульчувала травою. Тепер буду чекати, чи зійде хоч щось. Бо такі експерименти не щодня робиш, тому й невідомо, що з цього вийде. Але ж оптимісти завжди налаштовані на позитивний результат, а я себе відношу саме до такої категорії людей!😎
