Привіт, друзі!
Насправді в Яремче є декілька водоспадів, але коли говорять про водоспад у Яремче, то зазвичай мають на увазі саме водоспад Пробій.
Він розташований практично в центрі міста, хоча, враховуючи протяжність Яремче, поняття «центр» тут доволі умовне. Наприклад, коли ми спустилися з гори Маковиця, то теж опинилися в Яремче. Але людина, яка не дивиться на карту, могла б легко подумати, що це вже якесь окреме село. Ця частина міста відділена від основної добрячим шматком дороги, напевно понад кілометр завдовжки, який нам довелося протопати під палючим сонцем.
До речі, дорогою ми звернули увагу на цікаве кафе-ресторан під назвою «Крим». Мабуть, його утримує якась родина переселенців із Криму, хоча це лише моє припущення, адже спеціально ми цього не перевіряли.
Отож ми повернулися тією ж дорогою, якою йшли вранці. Тільки тоді рухалися верхньою частиною траси, а тепер — нижньою. Вранці ми навіть не звернули уваги на поворот, за яким і знаходиться водоспад.
Щоб потрапити до нього, потрібно перейти через залізницю. І, чесно кажучи, це виглядає трохи небезпечно. Ніякого облаштованого переходу там немає — просто стежка через колії. А поїзди через Яремче ходять досить часто. Ми навіть із гори бачили кілька пасажирських потягів. Не знаю, чи курсують там вантажні, але жодних світлофорів чи систем попередження на тому переході я не помітила.
За залізницею розташований цілий розважальний комплекс. Там і атракціони, і сувенірний ринок, і різні туристичні локації. Можна купити карпатські чаї, сири, сушені білі гриби, різноманітні сувеніри та інші дрібнички, які туристи люблять привозити з мандрівок.
До речі, неподалік знаходиться відомий Ґедзьо Парк — місце, де побудовані будиночки в стилі гобітів із книг Толкіна. Наша донечка Даринка колись мала їхати туди з класом, але щось тоді не склалося.
Щоб дістатися до самого водоспаду, потрібно перейти річку. Спочатку нам на очі трапився підвісний міст, але він належить приватникам, які надають послуги з банджі-джампінгу. Тому ми скористалися звичайним бетонним мостом, який доступний для всіх.
Саме з нього відкривається чудовий краєвид на річку та водоспад. Хоча Пробій не зовсім схожий на класичний водоспад із високою стіною води. Це радше система потужних порогів і водоскатів, де вода проривається крізь вузькі скельні проходи з величезною силою.
Чесно кажучи, потрапити туди у воду я б точно не хотіла. Думаю, неприємностей можна було б наробити чимало. Тим більше що багато людей ризикують і підходять зовсім близько до краю каменів, щоб зробити ефектне фото. Послизнутися там дуже легко. Ми теж зробили кілька фотографій, але так близько до води я не підходила.
Трохи помилувавшись краєвидами та відпочивши біля річки, ми рушили далі. Надовго там не затримувалися, бо навіть поруч із водою було доволі спекотно.
Потім ми вирушили в центр міста. Ще дорогою знайшли на телефоні кафе «Коломийка», де, за відгуками, можна було відносно недорого поїсти. Саме там я замовила страву, яка в меню називалася «Карпатські деруни». Це були деруни з білими грибами та сиром, подані з буряком, руколою та маринованою цибулею. На фото якраз можна побачити цю страву.
Після обіду ми попрямували на вокзал, де чекали свій потяг до Львова. Щоправда, він запізнився приблизно на двадцять хвилин, але після такого насиченого дня це вже була зовсім дрібниця.
