Привіт, друзі!
Минулої середи мені вперше за дуже довгий час вдалося погуляти вечірнім Львовом разом із чоловіком. Це був справді насичений день.
Того тижня всі троє дітей поїхали до моєї мами, а ми з чоловіком залишилися вдома лише вдвох. Звісно, спочатку було багато роботи. Треба було навести лад у будинку, адже коли є діти, порядок довго не затримується. Після прибирання та інших справ постало питання: як скористатися такою рідкісною можливістю і провести час удвох?
Ми вирішили піти в кіно. А після сеансу, замість того щоб одразу їхати додому, вирушили на прогулянку центром Львова. Після цього на нас чекала ще одна авантюра, але про неї розповім якось іншим разом.
Гуляючи біля Оперного театру, ми підійшли до сухого фонтану. Я знала про нього давно і не раз бачила вдень, але ввечері опинилася там вперше. Звичайно, я знала, що фонтан має підсвітку, але знати про це і побачити на власні очі — зовсім різні речі.
Це справді дуже красиво. Струмені води підсвічуються м'яким синювато-неоновим світлом, піднімаються вгору, опускаються вниз, мерехтять і створюють майже казкову атмосферу. Я намагалася зробити якомога кращі фотографії, тому зробила багато кадрів з різних ракурсів. Одні вийшли вдалішими, інші — трохи менше, але сьогодні хочу поділитися з вами майже всіма. Сподіваюся, через ці фото мені вдасться передати хоча б частинку тієї магії.
Втім, для мене справжня магія була навіть не у фонтані. Найціннішою стала сама прогулянка. Ми гуляли вдвох так, як колись давно, коли тільки познайомилися. Згадували наші перші зустрічі, місця, де проводили час, наші перші прогулянки Львовом ще до одруження.
Виявилося, що ті відчуття нікуди не зникли. Вони просто дрімали десь під шарами щоденної рутини, домашніх справ і батьківських обов'язків. А того вечора вони ожили знову. ☺️
І це було справді неперевершене відчуття.
