Коли проживеш на цьому світі трохи довше ніж 50 років частенько поринаєш у спогади...
Згадую дитинство...
Я пам'ятаю себе , десь від трьох років. Тоді народився мій молодший брат Микола. Я добре пам'ятаю як мама приїхала з пологової лікарні і привезла величезний згорток перев'язаний голубою атласною стрічкою. Я з сусідською дівчинкою з цікавістю стояли і дивились хто там. А згорток раптом почав скиглити,а потім голосно кричати на всю нашу невелику хату. Голос був сильний,дзвінкий. Так я познайомилась з братом.
Жили ми не багато, а навіть і бідно. Але дітям завжди було все необхідне. Без всяких забаганок. Мама мала мрію , щоб збудувати нову цегляну хату і всі кошти складалися то на камінь, то на цеглу, то на дерево, то на пісок з щебенем
. Але ми, малі тішилися навіть куплений пляшці солодкої води ,,Буратіно". Одного разу я так стрибала біля сільського магазину по сходах з фляшкою а руках,що впала і розбила її. Скло поранило мою ногу... Крові було ... Шрам нагадує про цю історію до нині.
Моя бабця Тетяна, по сільському кликали Тацька, дружила з сусідкою Бенедичкою. От як зійдуться,як почнуть розповідати всякі історії про минуле життя, а я аж язик виставлю, так слухала...Дуже любила ті розмови. Про село, про графів, про корчму, про жидів, про війну...
Часто мені сниться не моя хата і моє подвір'я, а обійстя тої Гені Бенедички.
А ще в неї був брат в Америці. І прислав їй посилки з різним ,дифіцитним на той час у нас,одягом. Джинси , куртки, кренпліни, светри, хустки з френдзлями. Що там тільки не було в тих пачках! Мама купувала для мене одяг у неї. Ціни були захмарні,але ж мода! То ж я, мала перша в селі модні фірмові джинси і червону куртку, яку дуже любила. Вона була незносима! Ще моя доня носила її до дев'ятого класу! Американська, одне слово!
Коли поїхала вчитися до Львова, то я була модніша за міських дівчат.
Хату ми таки побудували. В 1970 році. Коли я мала йти до школи, ми перебралися до нової хати. Великі, просторі кімнати. Багато світла, великі ,,варшавські" вікна. Тішилися всі!
Можна згадувати безкінечно...
І як ставок доходив до нашого городу.
І які раки великі водилися в ставку.
І як одного разу , мій стриєчний брат підмовив покласти пальчик у клешні рака і він мені чуть не відрізав його.
І як приїхали екскаватори і вирили річку.
І як побудували новий клуб,магазин і сільську раду.
І які були танці в клубі. Про подружок,про друзів,про кавалєрку.
Але це вже буде інша історія.
До зустрічі.