Take Time for Yourself, and the World Can Wait. (En/Ua)

Wishing everyone a beautiful new day!
“Take time for yourself, and the world can wait,” read a sign in a cozy coffee shop.
“I should definitely write something interesting today…” I thought to myself, as my eyes wandered over the decor. The place was filled with cat motifs. Interestingly, I had actually voted for dogs in their little poll because I find them more fair-minded than cats. But then again, every living creature deserves a decent life and respect. That’s just my perspective. As for me, I have a pet guinea pig who eats constantly and never seems to sleep—she just gets tired of eating.

After leaving the café, I walked deeper into the heart of the city. The wind was chasing fallen leaves all over the streets. They swirled and tumbled, caught up in the slipstream of passing cars and buses. I just stood there, watching them. Only yesterday, back in the countryside, it felt like summer was still holding on. But today, here in Lviv, golden autumn has officially arrived. It’s so beautiful! Every tree and every single leaf has its own season to be green. Autumn is a time when you can witness changes around you every single day—and, if you're lucky enough, inside yourself too.

Sometimes I think these walks of mine are a way to escape from the daily grind and the endless, repetitive chores at home. There is so much wonder all around us! Is it really worth trading it all for laundry, folding clothes, and constant washing up? Will anyone ever remember me for how clean my house was, or will they remember me for my quirkiness?
To be honest, I accomplished quite a lot today for October 2nd. I got my son up for school, helped a neighbor, bought groceries for the two of us, and picked up food for the guinea pig. But most importantly, I walked a lot. I’ve been dreaming for a long time of just wandering like this—through the streets, parks, public squares, and my favorite open-air art market, Vernisage. In the evening, I took my son to his swimming practice. He bought me a gift we had agreed on earlier.
And as I sat there waiting for him, black crows were circling in the dark sky above. I watched their wide, outstretched black wings and realized that they don't look for excuses or reasons—they simply feel the need for flight and air. Just like I did today. My long walks, my quirkiness, my ability to leave the chores behind for the sake of autumn in Lviv—this is my own kind of flight. Every now and then, just like these birds, we all need to spread our wings, take a breath of fresh air, and let the whole world wait. After all, the housework isn't going anywhere.

Виділи час для себе, а світ зачекає.
Вітаю усіх з новим днем!
«Виділи час для себе, а світ зачекає», — було написано в кав'ярні. «Я щось напишу обов'язково цікаве...» — подумала я і продовжила розглядати декор навколо. Там було так багато котів! А я проголосувала за собак, бо вважаю їх справедливішими за котів. Але всі живі істоти варті достойного життя і поваги. Це лише моя думка. У мене ж — морська свинка, яка постійно їсть і ніколи не спить, а просто втомлюється їсти.
А потім я пішла далі, у глибини міста. Повсюди вітер носив опале листя. Воно кружляло й перекидалося ще й завдяки потоку автомобілів та автобусів. І я спостерігала за цим листом. Тільки вчора в селі для мене ще тривало літо, а сьогодні у Львові вже почалася золота осінь. Це так гарно! Кожне дерево і кожен листок мають свій час на зелень. Осінь — це час, коли щодня можна спостерігати зміни навколо себе, а кому пощастить — то й у собі всередині.
Я іноді думаю, що цими прогулянками втікаю від побуту та щоденних одноманітних домашніх справ. Навколо стільки чудового! Хіба варто замінювати все це на прання, розкладання речей і постійне миття? Чи хтось колись згадає мене за тією чистотою в домі, чи все ж таки за моєю дивакуватістю?
Сьогодні насправді я виконала свій максимум як для 2 жовтня. Розбудила сина в гімназію, допомогла сусідці, купила необхідні продукти нам із сином і корм для морської свинки. А ще — я багато гуляла містом, бо давно мріяла ось так йти вперед вулицями, парками, скверами... Зазирнула й на мій улюблений «Вернісаж». Увечері провела сина на басейн; він купив мені подарунок, про який ми домовлялися раніше.
І поки я чекала на нього, наді мною в темному небі кружляли чорні ворони. Я сиділа й дивилася на їхні розкриті чорні крила і подумала, що вони не шукають причин чи виправдань — вони просто відчувають потребу в польоті й повітрі. Так само, як і я сьогодні. Мої прогулянки, моя дивакуватість, моє вміння залишити побут заради осіннього Львова — це і є мій власний політ. Кожному з нас, як і цим птахам, іноді просто необхідно розправити крила, ковтнути свіжого повітря і дозволити цілому світу зачекати. А домашні справи нікуди не втечуть.

My personal reflections on life, family, and the choices we make. Written in my native Ukrainian, translated and adapted into English for the Hive community with the help of an AI assistant. Photos taken on my personal smartphone during this meeting. Photos from my personal gallery on my phone were used. Thank you for your attention and visit.