EN
Hello! Every year, the night of October 31st brings joy to some and sadness to others—it all depends on our family traditions. A day of remembrance for those who have passed can also be a time to reflect on our own lives. For children, through play, we bridge the gap between the earthly world and the beyond.
I’ve noticed long ago that kids are often far more fascinated by something spooky and weird than by things that are sweet and gentle. Either way, it’s a wonderful occasion to face our fears: for children, it’s confronting the monsters under the bed; for adults, facing the fear of mortality.
So, I’d like to share a few things I made with my own hands for the themed celebration at our children's club. Store-bought decorations feel generic, but handmade items carry warmth. You still have time to create your own!
First, I decided to crochet a spiderweb. It turned out small, but it casts a striking, volumetric shadow on the wall that creates a wonderful sense of depth.
A colleague of mine said she didn’t want to spend money on pumpkins. So, I took one-liter glass jars, wrapped them in orange crepe paper, and pasted terrifying faces onto them. I plan to put candles inside to give the room an atmospheric, mystical glow.
Later, while sorting through my clothes at home, I found an old knitted sweater. I turned it into a collection of large and small pumpkins. Before that, I made some ghosts out of shiny tinsel and suspended them from the ceiling.
Today, the cleaner brought me large trash bags after I politely asked her. I folded the plastic several times and cut out a large spiderweb right in front of her eyes, placing smaller ones nearby later. She was so impressed by how striking it looked that she brought me three more bags! Honestly, I don't do this for the money; I do it because I genuinely feel a creative spark.
While working, I might just sit in my chair, gazing at the screen while waiting for visitors. Time is only as precious as how we choose to spend it. So, I use mine to channel my emotions into the world around me. My heart flutters with excitement when I don’t yet know how something will turn out, while my mind is already calculating new ideas with different materials. It turned out quite lovely...
Trick or treat? That’s a tough choice. I don't care much for sweets, but if I could choose a "death" to deceit and hypocrisy—that would be something truly worth picking.
What do you think?
My personal reflections on life, family, and the choices we make. Written in my native Ukrainian, translated and adapted into English for the Hive community with the help of an AI assistant. Photos taken on my personal smartphone during this meeting. Photos from my personal gallery on my phone were used. Thank you for your attention and visit.
UA
Цукерки або смерть. Тінь павутини.
Привіт, щороку ніч 31 жовтня приносить одним радість, а іншим сум. Все залежить він наших сімейних традицій. День пам'яті за померлими може бути також для переосмислення власного життя. Для дітей ми створюємо в ігровій формі поєднання потойбічного і земного. Я давно помітила, що для дітей іноді цікавіше щось бридке і моторошне, ніж миле і ніжне. В будь якому разі це хороший привід боротися з власними страхами: дітям з нічними монстрами, а дорослим з страхом до смерті.
Тож розповім вам про речі, які я створила своїми руками до тематичного святкування в дитячому клубі. Куповані речі одноманітні, а створені власноруч несуть тепло. У вас є ще час створити власні декорації. Перш за все я вирішила зв'язати крючком павутину. Вона вийшла маленька, але дає чудову тінь на стіну і це створює об’єм.
Моя співробітниця сказала, що на гарбузи не хоче тратитися. Тому з однолітрових банок я зробила гарбузи, обклеюючи їх оранжевим гофрованим папером і наклеюючи їм ужахаючий вираз обличчя. В середину планую поставити свічки і це буде давати в приміщенні атмосферного містичного вигляду.
А потім, перебираючи вдома одяг, я знайшла в'язаного светрика. Я зробила з нього великі і маленькі гарбузи.
Ще раніше я зробила такі духи з блискучого дощика і підвісила їх до стелі.
А сьогодні прибиральниця принесла мені великі сміттєві мішки, бо я її ввічливо попросила про це. Я склала целофан в кілька разів і на її очах вирізала, а потім приклеїла велику павутину, менші пізніше розмістила поруч. Вона мені принесла ще три мішки, бо виглядає справді ефектно. Якщо чесно я це роблю не за для грошей, а тому, що так відчуваю творчий порив.
Під час роботи можу просто сидіти на стільці і дивитися в монітор, в очікуванні відвідувачів. Час настільки коштовний, наскільки ми його використовуємо. Тому я використовую його для того, щоб реалізувати свої емоції в зовнішньому світосприйнятті. Моє серце б'ється, коли я ще не знаю, що з цього вийде і в голові я прораховую наступні можливості виготовлення з інших матеріалів. Вийшло досить симпатично...
Цукерки або смерть? Таке питання , що не знати що вибрати. Я не люблю цукерки, а якщо вибрати смерть підступностям і брехні, то було б не погано. А ви як гадаєте?