Прекрасна тема. Навіює на роздуми. Адже мрій багато, а як починаєш в голові описувати - одна надто матеріальна, інша настільки потаємна, що не поділюсь - ще одна, банальна до безтями))) Доросла голова, а така неукомплектована))))
Думала, думала - зрозуміла, що цілі треба ставити правильніше. Щось погано читала книгу Брайана Трейсі. Тому, з позарання запитала свою крохотульку: - "про що мрієш"?
А вона мені так бац: - "про смажену картопельку"!!!
Перепитую: - "чи це точно мрія" (реально не балую своє чадо такою їжею)?
"Ой, так млію, шо плосто капєц" - каже дітьо, і так заглядає в очі, прямо як той котик зі "Шрека". Ну от як відмовити? Ох, думаю, засудять мене 50% мам, які мега серйозно відносяться до харчування своїх дітей, і їх ніякими аргументами не переконати, що типу це буває раз в рік і т.д.. Прочитають це і вирішать - мачуха безсовісна )
Та сьогодні і я не проти такого перекусону, зате гляньте на ці вдоволені щоки, ці масні руки, які так запихають ту картоплю, що я не встигаю і собі вихоплювати ті палички щастя.
Сьогодні мене зрозуміють інші 50% мам, адже я здійснила мрію своєї дитини, смішну,банальну - і ми радіємо з того двоє, як два супергерої, які завтра напевне будуть шукати в аптечці "Креон")))))
