Ти знаєш, це відчуття, коли спостерігаєш за тим, як велика, але гнила конструкція починає сипатися. Я сьогодні вкотре переконався: те, що відбувається зараз у росії та на окупованих територіях — це класичний приклад того, як система, збудована на брехні та насильстві, неминуче приходить до самознищення. Знаєте, є такий вислів про щурів, які біжать з корабля. Так от, зараз цей корабель під назвою «імперія» не просто починає текти, він поступово йде під воду, і першими це відчули ті, хто мав можливість зазирнути за лаштунки.
Мене найбільше вражає цей контраст. З одного боку, ми бачимо неймовірний героїзм наших хлопців, які повертаються з полону, а з іншого — це страшне, майже гротескне «глубинное» дно російських містечок. Люди, які втратили синів, але замість горя рахують криваві рублі, намагаючись знайти виправдання своїй участі у вбивствах. Це не про патріотизм, це про абсолютну моральну деградацію, де життя людини прирівняне до ціни вживаного автомобіля чи виплати за «утилізацію». Найжахливіше те, що вони щиро не розуміють, чому їм «деваться некуда». Хоча вибір є завжди.
А погляньте на Крим. Це ж був головний фетиш, «сакральне» місце, а сьогодні — це зона відчуження для здорового глузду. Обіцянки про «покращення» там вже давно перетворилися на бородаті анекдоти, від яких нікому не смішно. Люди, які приїхали туди після 2014 року, зараз першими ж пакують валізи. Цікаво, де ж ділися всі ті гучні пісні про «камні з неба»? Мабуть, закінчилося паливо для генераторів, щоб їх увімкнути. Іронія долі в тому, що система, яку вони так палко підтримували, зараз розчавлює їх власною неефективністю та тотальним безгрошів’ям.
До речі, історія з нашими зрадниками — це взагалі окрема драма. Ти бачив ці ниття колишніх «діячів культури», які повірили в ідеї «руського миру», а опинилися на узбіччі російського суспільства? Це ж хрестоматійний приклад того, що зрадник не потрібен нікому. Ті, кого вони зрадили, дивляться на них з презирством, а ті, кому вони пішли служити, сприймають їх як відпрацьований матеріал. Коли кормова база звужується, першими під ніж ідуть саме ці персонажі.
Докторка культурології, яка багато років викладала в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. У певний момент вона втратила здоровий глузд і почала активно просувати наративи «русского мира».
Скандальна київська викладачка заявила про готовність «померти за русскій мір»
«Померти за русскій мір» готовий і чоловік Євгенії Більченко
Експедагог київського університету імені Драгоманова Євгенія Більченко показала фото з весілля в Санкт-Петербурзі і розповіла про готовність померти за русскій мір разом з чоловіком.
І поки вони там знімають кіно про «традиційні цінності» та намагаються вдати стабільність, великий бізнес вже давно зрозумів, що до чого. Російські мільярдери — це ж не ідіоти. Вони розуміють, що рано чи пізно путінська рука залізе в їхні кишені, тому виводять гроші будь-яким шляхом. Це вже не просто криза, це панічний відступ еліти, яка боїться стати наступною жертвою системи.
Знаєте, у мене часто запитують, чи є надія, що все це скоро закінчиться. Я думаю, що процес вже запущений. Система, яка пожирає своїх адептів, не має майбутнього. Вона приречена на турбулентність, яка знесе все те, що зараз здається міцним. А нам залишається головне — не втрачати людяності, підтримувати своїх і продовжувати робити все можливе, щоб наші хлопці повернулися додому. Бо за всією цією геополітичною брехнею стоїть найголовніше — життя наших людей. І це єдина правда, яка справді має значення.
