Hi friends!
Today is the first time I write to my favorite community right from a walk:) I catch the moment, enjoy the rest, the spring sun and the birds singing.
It's finally warm, so it's no wonder that all the benches in my home park are busy! But recently old and diseased trees were cut down here, so I found a thick log of beech, just above the ravine. I imagine that I am in the wild, although somewhere far away I can hear traffic and people's voices.
I haven't walked for a long time just like that. It was cold in winter or I was busy. It's a nice feeling when you can relax and take your time, although, of course, I can't be completely happy. When there is a war in one part of my country, I feel it. Watching the news, I constantly put myself in the place of people who are in bomb shelters, who have no food and heat, who have lost loved ones. Because of this, I sleep poorly and it seems that I have a fever. Empathy is good, but I need to think of something good and positive. Bringing myself to exhaustion, I will not support those who are really suffering now.
Привіт, друзі!
Сьогодні вперше пишу в мою улюблену спільноту прямо з прогулянки:) Ловлю момент, насолоджуюсь відпочинком, весняним сонцем та співом пташок.
Нарешті настало тепло, то ж не дивно що всі лавочки у моєму рідному парку зайняті! Але нещодавно тут зрізали багато старих і хворих дерев, тому я знайшла собі товсту колоду бука, прямо над яром. Уявляю собі, що я є в дикій природі, хоча десь далеко чути рух транспорту і голоси людей.
Today I had two attempts to get into the park. In the morning I and my friend and her little son went to the post office. Two weeks ago, she fled her hometown because it was fired upon. Now her mother sent her some spring clothes. Little Nick was happy to walk with us and even climbed into the cab of the excavator with the permission of workers;)
Давно не гуляла просто так, то холодно було, то справи. Приємне відчуття коли можна розслабитися і нікуди не спішити, хоча, звісно, я не можу радіти повністю. Коли в одній частині моєї країни війна, то я відчуваю це на собі. Дивлячись новини я постійно ставлю себе на місце людей, які знаходяться в бомбосховищах, які не мають їжі і тепла, які втратили близьких. Через це я погано сплю і здається, що у мене підвищена температура. Емпатія — це добре, але мені слід подумати про щось хороше і позитивне. Доводячи себе до виснаження, ніяк не підтримаю тих, хто зараз реально страждає.
Сьогодні у мене було дві спроби потрапити в парк. Вранці ми пішли з подругою та її маленьким сином за посилкою на пошту. Два тижні тому ця вона втекла з рідного міста, адже його почали обстрілювати. Ми знали одна одну лише у мережах. Тепер її мама прислала їй трохи весняного одягу. Маленький Нік з радістю гуляв із нами і навіть заліз у кабіну екскаватора з дозволу працівників;)
I helped my friend take the parcel home and came here a second time, but in a different way. I love wild places, forests, ravines and hills, so even in the city I try to find something like that ... A small lake, a cozy park with old beeches. Rest. People and even the sounds of the city's mechanisms do not irritate me today, because I am grateful to God and fate that this is peace here. That people can walk the streets, buy food in stores, cook at home or go to cafes. Yet. Our enemies fired on several military facilities in Lviv, but they did not fire on civilians here.
Despite everything, I try to listen to spring, breathe spring and make minimal plans for the future !!!
Я допомогла подрузі віднести посилку додому і прийшла сюди вдруге, хоч іншим шляхом. Я люблю дикі місця, ліси, яри і пагорби, тому навіть в місті стараюсь щось таке знайти... Маленьке озеро, невеликий але затишний парк зі старими буками. Спокій. Люди і навіть звуки механізмів міста сьогодні мене не дратують, адже я вдячна Богові і долі, що тут є спокійно. Що люди можуть ходити вулицями, купляти їжу в магазинах, готувати їсти вдома чи піти у кафе. Поки що. Наші вороги обстріляли кілька військових об'єктів у моєму Львові, проте у мирних жителів вони тут не стріляли.
Нарешті моє місто перетворилося на мільйонник завдяки тисячам біженців...
Незважаючи на все я стараюсь слухати весну, вдихати весну і будувати мінімальні плани на майбутнє!!!
Всім бажаю цінувати мить. Виділіть трохи часу на прогулянку, бо життя проминає дуже швидко:) А планета така красива, допоки у життя природи не втрачаються злі люди.
I want everyone to appreciate the moment. Take some time for a walk, because life passes very quickly :) And the planet is so beautiful, as long as evil people are not ruined the life of nature.
This is my post for great initiative #wednesdaywalk by 
See you!
