-Знову двійка Марку? Здається твій Бог узяв вихідний. Не потрібен ти йому! - з усмішкою каже Петр.
-Я мовчки дивлюсь на свої подерті руки і не можу повірити що це все,що є після падіння з даху.
-Ти знов без обіду? Щось твоя матуся почала забувати про тебе як і твій Бог - продовжував передразнювати Петр.
-Я мовчки дивився у вікно на кульгавого пса, який дуже радо ласував моїм обідом. -Цього разу Марку замість тебе на олімпіаду поїде Петр - відрізав вчитель.
-Я посміхнувся. З'явився час провести останні дні життя бабусі поруч. Дякую мій Бог.
