Привіт всім, друзі.
Наша велична, незабутня, прекрасна столиця вчора відзначала 1541 рік зі свого заснування. Незмінно сильне та могутнє місто на берегах Дніпра вражає своєю красою та глибокою історією.
Цього року, як і минулого, жодних великих урочистостей, ніяких гучних концертів та шоу. Війна… про яку не дають забути кацапи, вчиняючи масові атаки. Безрезультатні намагання нанести руйнацій та понівечити Київ. Вчорашня ніч для столиці відзначилася наймасовішою атакою шахідів за весь час війни. Понад 40 штук знищила ніша ППО.
Минула ніч теж була дуже гучною. Понад 40 цілей, серед яких і ракети, і безпілотники були збиті над Києвом. А сьогодні вдень наші діти знову бігли в укриття, а над їх головами зривалися збиті ракети. Чи можна пробачити таке? Ніколи і нізащо! Ненависть у наших жилах, змішана з кров’ю. в ДНК кожного українця на багато поколінь вперед закодована пам’ять про цинічну та підступну війну, розв’язану рашистами. Над моєю областю теж цієї ночі збиті 2 ракети. Без жертв і руйнацій, дякувати ППО.
Hello everyone, friends.
Yesterday, our majestic, unforgettable, beautiful capital celebrated 1541 years since its foundation. The consistently strong and powerful city on the banks of the Dnieper impresses with its beauty and deep history.
This year, like last year, no big celebrations, no loud concerts and shows. The war... about which the katsaps do not let themselves be forgotten, committing mass attacks. Fruitless attempts to destroy and mutilate Kyiv. Last night for the capital was marked by the most massive attack of martyrs during the entire war. More than 40 pieces were destroyed by the air defense niche.
Last night was also very loud. More than 40 targets, including missiles and drones, were shot down over Kyiv. And this afternoon, our children ran for cover again, and downed rockets flew over their heads. Can this be forgiven? Never and under no circumstances! Hate in our veins, mixed with blood. the memory of the cynical and insidious war unleashed by the rashists is encoded in the DNA of every Ukrainian for many generations. 2 rockets were also shot down over my region this night. Without victims and destruction, thanks to the air defense.
Вранці до училища завітав випускник, а нині – наш захисник. Молоде хлоп’я 21 року. Посміхається, стримано розповідає про свій бойовий досвід та говорить з невеличким акцентом, не типовим для Полтавщини. «Хіба ж думав ти, Ігоре, коли бешкетував у гуртожитку, що попереду на тебе чекає війна?» - питаю я. Звичайно, що ні. Хто ж міг про те подумати чи навіть у страшному сні побачити? Хлопець говорить, що ворогові хочеться знищити якомога більше наших військових. Досить часто їх тактика напрямлена лише на це. Тобто не завоювання території чи стратегічних позицій, а знищення особового складу частин ЗСУ.
Завтра знову на службу, після 10-ти денної відпустки. Говорить, що спеціально приїхав до нас, щоб навідати і привітатися з усіма. І від цих слів тепліше на душі. Значить не дарма працюємо, значить прикипів душею до нас, значить дорогі йому.
Попрощалася з Ігорем, а в голові думки про те, що наша квітуча молодь, наші найкращі юнаки та дівчата віддають здоров’я та життя у цій війні. Прокляті росіяни пускають смертоносну зброю, витрачаючи мільйони, живучи при цьому в останньому лайні, заради того, щоб знищити сусідній народ.
Нема прощення кацапам: ні зараз, ні в майбутньому.
In the morning, a graduate visited the school, and now - our defender. A young guy of 21 years. He smiles, discreetly talks about his combat experience and speaks with a slight accent, not typical for Poltava Oblast. "Didn't you think, Igor, when you were brawling in the dormitory, that there was a war ahead of you?" - I ask. Ofcourse not. Who could have thought about it or even dreamed of it? The guy says that the enemy wants to destroy as many of our troops as possible. Quite often, their tactics are aimed only at this. That is, not the conquest of territory or strategic positions, but the destruction of the personnel of units of the Armed Forces.
Back to work tomorrow, after a 10-day vacation. He says that he came to us specifically to visit and say hello to everyone. And these words warm my soul. It means that we are not working in vain, it means that he is attached to us in his soul, it means that he is dear to us.
I said goodbye to Igor, and in my head were the thoughts that our blooming youth, our best young men and women are giving their health and life in this war. The damned russians are unleashing a deadly weapon, spending millions while living in the ultimate shit, to destroy a neighboring nation.
There is no forgiveness for katsaps: not now, not in the future.
