В дитинстві в мене була мрія-гра на фортепіано.
Цей інструмент викликав в мене справжній захват ія, коли бачила його, постійно намагалася щось зіграти.
На жаль, мої вмовляння віддати мене в музичну школу не увінчалися успіхом - батьки, наче то з добрими намірами, маючи негативний досвід своїх сестер, зекономити мій час та нерви, "тому що тобі набридне 7 років додатково навчатися".
Цю історію я часто згадую їм😅 без образ, але гештальт не закритий 🙈.
Тому коли старший став просити грати на гітарі я не змогла відмовити, хоча прекрасно розуміла, що це буде часозатратно для мене.
Я, звісно, спробувала запропонувати піаніно, але син сказав що тільки гітара.
Тож ми вступили в музичну школу.
Влітку на початку травня та в кінці серпня вони проводили екзамени - заспівати пісню та повторити за вчителем звуки в такт.
І от з 02 вересня він вже учень ще й музичної школи.
Гітару довелося купити нову - 3/4, тому що він маленький.
Ще й щоденник обрав з гітарою - необов'язковий, але кайфушний елемент, для абсолютного задоволення.
Я радію, від того що радіє він.
Він при будь-якій вільній хвилині біжить до своєї гітари і шукає ті ноти, що вже вивчили, постійно щось повторює.
Я не розумію в цьому АБСОЛЮТНО нічого, тому просто спостерігаю.
Не знаю, скільки так триватиме і на скільки вистачить "запалу", але то вже зовсім інша історія😅🙌❤️
