Коли я повернувся з цієї пробної вилазки за грибами (я писав про це у вчорашньому дописі) (хоч як вилазки — це була радше розвідка: глянути, чи є там щось, із надією, нижчою за 50%, знайти хоча б кілька), у мене якраз був вільний час, щоб позбирати малину. Бо в неї вкладено багато праці, і шкода, щоб вона пропала. Ще день-два — і вона почала б осипатися під власною вагою, адже ягода крупна, велика.
Спочатку я хотів залучити на допомогу доньку, але вона почувала себе погано і не дарма - того вечора у неї була температура 37,2. Тож я вирішив збирати малину сам.
Це зайняло, по суті, пів години чистого часу, але насправді довше, бо мене постійно хтось переривав: то син прибіжить, то дочка покличе, то сестра в гості зайде…
Загалом, увечері діти вже ласували смачненькою малиною зі сметанкою.😋
Хочу звернути ще вашу увагу на одну цікаву ягідку — малину, схожу чи то на серце, чи то на якогось піксельного монстра-пожирача. Не знаю, як він називається, бо я не фанат старих ігор, але, мабуть, ви його впізнаєте. Можливо, хтось бачив фільм, де був такий піксельний монстр, що все зжер. Ось ця малина мені його й нагадала. Цікаво таке спостерігати)).