Чесно кажучи, важко в моєму віці починати святкувати ніколи не бувші нашими свята. Це і про День Батька, чи Сестри чи Брата, і про хеловін. І якби я сама не була мамою та мене не вітали - то й про День Матері не знала б.
Але в мене є ще інша причина згадувати про це нове наше свято. Бо маю щастя бути донькою ще живої рідної мами. І привітати її ніколи не буває лишнім, хоча вона тим більше ніколи не чула про таке свято у свої 93 роки. Але мама настільки хоче бачити всіх нас щасливими, що радо сприймає будь-які нові пропозиції. Не те, що я. 🙃
...Та роки минають. Мама стає все слабшою і слабшою. Перенесений 11 років тому обширний інфаркт не додає оптимізму дожити до ста... Але молимо Бога, щоб могла ще побачити нашу перемогу над рашкою і обійняти правнуків.
Зараз мама захворіла, і перестала взагалі виходити на вулицю. Та й у хаті вона не може вільно сама пересуватися, навіть із ходунками: постійно треба, щоб хтось був поруч. І так мені шкода, що в такий чудовий весняний час мама не може побачити ні квіточок у дворі, ні посидіти в нашій новій альтанці, ні послухати спів пташок... Тим більше важко усвідомлювати, що мамі вже недоступні просто прогулянки поза межами двору, де вона все життя проходила повз став на роботу. А там і досі ростуть ті самі верби... І так само хлюпає хвиля об берег... І десь вдалині пропливають лебеді та снують туди-сюди дикі качки...
Бережіть своїх матусь. Дуже боляче бачити їх слабкими, але саме тоді ви їм найбільш потрібні.
