Ніколи не думав що наступить цей день. Чуть не забув привітатись. Привіт друзі.
І так, сьогодні я розлучився. Дивно, але сьогодні в мене більше питань ніж відповідей.
Чому так сталось? Чому ми не цінували наші відносини? В який саме момент ми перестали бути командою? Думав буде навпаки - хотів отримати відповіді.
Дивно дивитись, як найрідніша людина вирішила жити з іншим. Впевнений, що почуття збереглись у нас обох. Впевнений, що у нас ще буде багато приємних переживань, не дивлячись ні на кого іншого. Але, з сьогоднішнього дня - ми кожен сам за себе.
Чи можна було б не розлучатись? В тій ситуації що ми зараз знаходимся, напевно ні.
Думаю все через те, що дружина з першого нашого дня знайомства не бачила мене тим ким я є насправді. Я також не подарунок, розслабився думав, що своє щастя я ніколи вже не втрачу.
З іншої сторони, чомусь у мене таке непереборне відчуття, що моє щастя ще попереду і я обов'язково знайду ту, чи тих, яким я буду потрібним саме тим яким Я Є.
Коли дивлюсь на фото цих хмар, розумію що усі мої проблеми така пилюка у порівнянні з цією величчю.