Хто для мене красивий?
Колись я гадала, що худий\іа = красивий-а
Ні…
Краса - це щось більше…
Гортала стрічку в інстаграмі. Побачила дууже красиву дівчину. Якби я була хлопцем, я б точно написала їй) Чому я це згадала? Бо вона далека від ідеалу. У неї повно фото в купальнику, де видно складки, розтяжки, жир, непідтягнуту шкіру тощо. Але дідько! Мені ця чесність, щирість неймовірно подобаються. Більше того, волосся, риси обличчя, загалом фігура, колір шкіри суб’єктивно були дуже естетичними та привабливими.
Це ще раз довело мені, що … людина - більше ніж м’язи та підтягнутий прес, більше ніж перше враження про неї, більше ніж її зовнішність, більше ніж її перші слова про себе. Люблю дізнаватися людей глибше, їхні думки, тощо. Бо навколо повно крутих людей.
Коли я себе відчуваю привабливою?
Коли маю гарний настрій. Коли повільно кудись збираюся, маю час на укладку та на те, щоб підібрати лук. Коли я пережила годинне тренування, потна, але підтягнута. Коли я проспала, але сонечко світить мені у вікно і… якось я себе дуже комфортно почуваю, якось жіночно та легко. Коли мені сказали комплімент. Коли я спілкуюся з хлопцем, який мені подобається. Коли я вмикаю якусь кокетку.
Я багато коли собі подобаюсь. Але… це не залежить від кількості шрамів на тілі, від ккал на день, від стандартів краси.
Краса має багато форм. Мені подобаються спокійні парки в сонячну погоду, дощ, який стікає по вікну авто, коли ти повертаєшся додому, люди, які тобі посміхаються, хтось, хто провів дні та ночі в окопах і… радіє життю.
Краса є у всьому, вона у наших думках. От чому всі так романтизують зоряне небо, коли це просто космічні тіла? Так само ми можемо подумки зробити щось особливе зі стільцця, квитка чи просто папірця.
Краса в очах того, хто дивиться. Якщо просто я гляну на сторінку блокнота, то для мене це не буде чимось особливим. А якщо людиа, що вміє гарно малювати, матиме круту ідею, то вона дивитиметься на папір, а бачитиме свою прекрасну ідею.
Коли діти дивляться на маму, вони не роздумують стосовно її форми лиця, вираженості вилиць, чіткості лінії підборіддя тощо. ВОни дивляться на цю людину і люблять її за те, що вона дарує їм тепло та якось оберігає у світі. І вони це розуміють.
Чому існують ще конкурси краси? Поясніть будь-ласка. Це досить стеріотипна та навіть сексистська історія, коли жінки міряються розміром грудей, кількістю жирової тканини на пресові, ростом тощо. Ніби хтось вибирає собі гарного коня, але ж ні, це ми, люди, які самі це вигадали. Чоловіча стать не має поширених конкурсів, де їх би оцінювати лише за стандартами краси.Змагання бодібілдерів - так, є. Але вони є так само і в жінок. Плюс є точні критерії для оцінки м'язів. Але в конкурсів краси, як на мене, є лише кимось вигаданий пунктик щодо рівня краси... І це аж ніяк не потрібно в сучасному суспільстві. Краще вимірювати наш мозок, рівень гумору, спортивні чи професійні вміння.
