| Hi friends! Last Sunday, we went on our traditional family walk. We usually go for a walk every Sunday, but often it’s just me with the boys, or just our daughter, or my wife with one of the kids. Now there are five of us in the family: my wife and I, our eldest daughter, our middle son, and our youngest — still in a stroller. This time, we all went together. The youngest rode in the stroller, and the eldest walked on his own quite well. We decided to go to the playground in the neighboring village, but not by the direct route — we took a longer path to enjoy the walk, the spring nature, and the lush greenery. The trees are fully leafed now, especially the oaks, which leaf out later than others and look particularly vibrant. The weather was changeable — sometimes sunny, sometimes cloudy, windy, and even rainy — though luckily it stayed dry during our walk. On the way back, we saw streaks of rain falling in the distance. The area around us is really beautiful, but recently people have started buying up the land and building new houses. I didn’t take photos of those new developments out of respect for the people living there. We also walked through an old part of the village with orchards planted some 50 years ago. One old apple tree near the road caught our eye — it was covered in mistletoe and looked sickly, probably nearing the end of its life. With the dark, overcast sky above, it looked rather mystical — even gothic, I’d say. | Минулої неділі ми здійснили нашу традиційну сімейну прогулянку. Ми кожної неділі ходимо гуляти, але доволі часто буває так, що йду я лише з синами, або лише з дочкою, або дружина вирушає з кимось із дітей. Зараз нас у сім’ї вже п’ятеро: я з дружиною, старша дочка, середній син і наймолодший — ще зовсім малий. То ж минулої неділі ми якраз усі разом вибралися на прогулянку. Молодший син — у візочку, старший вже добре ходить пішки, справляється, донечка звісно ще більш витривала, адже їй вже 10 років. Ми вирішили піти з дітьми на дитячий майданчик у сусідньому селі, але не прямою дорогою, а в обхід — довшим маршрутом, щоб більше погуляти, насолодитися самим процесом, подивитися на весняну природу. Зараз дерева мають соковите, свіже листя — особливо дуби, які розпускаються пізніше за інші породи. Їхнє листя ще молоде, насичене — дуже гарне. Погода була мінлива: то сонячна, то похмура, то вітряна, а подекуди й дощова. Слава Богу, під час прогулянки дощ не падав, але вже на зворотному шляху з майданчика ми бачили вдалині дощові смуги, які спускалися з неба — про це трохи згодом. А зараз хочу сказати, що в нас дуже красиві місця. І їх останнім часом почали активно забудовувати — люди купують ділянки, зводять будинки. На жаль чи на щастя, я не робив фотографій тих новобудов — там були люди, і мені не хотілося порушувати їхнє право на приватність. Але згадати про це все одно хотілося. Є ще й старі будинки, старе село зі старими садами, які люди, мабуть, посадили ще років п’ятдесят тому. Ми якраз проходили повз один із таких садів і звернули особливу увагу на одну яблуню — стару, що росла просто біля дороги. Вона була вся вкрита омелою. Омели було так багато, що дерево виглядало хворим, виснаженим, певно, вже доживає віку. Оскільки погода тоді саме була похмура й темна, то ця яблуня справляла досить містичне, навіть готичне враження. |
