Поки що поставив на паузу розповіді про грибні подорожі, бо не їжджу по гриби зараз, через те, що маю трохи святкових клопотів. Нещодавно були іменини дружини, тепер от день народження сестри на носі, то ж мушу бути присутній. Та й шваґра сестра точно нікуди б не пустила 😁.
То ж я повертаюся до своїх спогадів про походи в гори. Сьогодні я хочу поділитися з вами своїми спогадами про літній похід 2017 року, куди я поїхав зі своїми друзями. Тоді ми вирішили прокласти наш похідний маршрут через гірський хребет Ґорґани, що входить до складу Українських Карпат. Якщо бути точним, ми не побували на всіх вершинах Горгани, піднялися лише на дві гори - Хом’як та Синяк, але давайте про все поступово.
Першим кроком нашого походу було сходження на полонину (гірську рівнину) Хом'яків. Для, цього потрібно було піднятися від машин,які ми залишили під наглядом місцевого сторожа. Враховуючи, що наш похід був у середині літа, день сходження видавався дуже спекотним. Незважаючи на те, що сам підйом відбувався в основному в лісі, під кронами дерев, ми всі були дуже втомлені, наші футболки були повністю мокрі від поту вже в середині підйому. Я, мабуть, не збрешу, якщо напишу, що сходження на полонину було складніше, ніж майбутні два підйоми на гори Хом’як та Синяк.
Проте потім, як тільки ми піднялися і зробили перший привал, ми відчули гордість (як це завжди буває в подібних випадках) через те, що ми не здалися та змогли подолати ці перешкоди.
Коли ми трохи відпочили, ми змогли насолодитися прекрасними пейзажами навколо. Неподалік від нас паслися корови з брязкальцями на шиях. За кордоном такі гірські пасовища традиційно називають альпійськими луками, а в Карпатах - полонинами.
На полонині ми побачили багато наметів, які розбили інші мандрівники для ночівлі. Проте ми сьогодні ночуватимемо біля підніжжя гори Хомяк, перед тим здійснивши сходження на вершину.
Стежте за оновленнями мого блогу, щоб дізнатися про подальші наші пригоди!
Про цю мандрівку ви також можете прочитати англійською у моєму тревел-блозі тут.