Отак, шукаючи білі гриби по краю лісу (де ліс межує з вирубками, бо до справжнього краю лісу було ще дуже далеко), ми дійшли до однієї із лісових доріг. Раптом повз нас проїхав з гуркотом мотоцикл з двома людьми "на борту", які тримали відра. Порожні. Через годину ми побачили той самий мотоцикл, який повертався. Люди тримали вже повні до країв відра. "Ого! Знають же ж люди місця!", подумали ми, треба рухатись в цю сторону.
Ми вирішили піти трохи далі від знайомих нам місць, але більше грибів не стало, а радше навпаки, менше. То ж ми вирішили повернутися. У час відсутності їстівних грибів мені довелося фотографувати мухомори.
Ще мені трапилися гриби-парасольки, які, хоча й віддалено нагадають мухомори, проте це їстівні і, що головне, дуже смачні гриби.
Коли ми повернулися до знайомих місць, то гриби знову почали повертатися до нас. З'явилися польські гриби, які за смаковими якостями лише трішки поступаються білим. Я знайшов кумедну парочку польських, великий гриб і маленький, які зрослися ніжками.
Були і незвично тверді і зовсім не червиві козарі (підберезники). Такі гриби хотілося класти у свій кошик, на відміну від літнього сезону, коли всі ніжки доводилося відрізати, а кожен другий капелюшок - викидати.
Ну, звісно ж, ми знову почали знаходити білі, що нас дуже втішило 😊
Ця грибна мандрівка видалася чудовою і поки що другою за результативністю у цьому грибному сезоні.
Про початок нашої мандрівки ви можете прочитати тут.