Усім привіт! Минулого тижня були доволі сильні дощі, то ж коли була тепла погода, то можна було сподіватися на непоганий грибний улов. Я вирішив пройтися до своїх маслючково-рижикових місць, але не тих, що за дві хвилини від хати, на полі, а трохи далі, з другої сторони нашого ліска. Власне, щоб туди потрапити, треба пройти через ліс, в якому влітку взагалі нічого їстівного не росло. Проте восени це не так. Дорогою, біля стежки, мені стали траплятися гарненькі молоденькі моховички.
Також мені трапився тепер нечастий гість у наших краях - польський гриб. Колись, коли я ще ходив у старші класи школи та на перших курсах ВНЗ, я щодня після пар по піввідра цих неймовірних грибів приносив, але з того часу ліс сильно заріс, то ж і польські гриби, і білі, які там також росли, зникли.
Більше польських знайти не вдалося, то ж я пішов далі. Але на моєму місці не було зовсім, маслючків і лише два рижики, це вже другий раз поспіль, то ж я зрозумів, що ці гриби у великій кількості там ростуть лише влітку.
Оскільки перед тим якраз падав дощик, то мені вдалося побачити веселку, хоча й дуже невиразну.
Помітив, що аличка-дичка, що росла поміж соснами, і була вся обліплена маленькими жовтими плодами, вся осипалася на землю, вкривши її жовтим килимом:
Хоча маслючків мені не вдалося знайти, проте пощастило знайти також дуже смачний гриб (і не один), але зовсім по іншому - парасольку.
Повертаючись через ліс додому, теж натрапив на парасольки:
Оце вже буде смачна вечеря! (Насправді вона вже була 😄, а завтра я розповім, як правильно готувати парасольки, щоб отримати справжню смакоту). 😄