Колись давно одна знайома бабулька-дачниця принесла мамі три відростки саджанці, каже: "Посадіть собі, то ірга". Доручено посадити ці три прутики з корінцями було доручено мені, оскільки я ще жив з батьками, я мене не було трьох дітей і трошки більше вільного часу 😄. Розбиратися з тим, що таке та ірга і з чим її їдять не було часу (та й не було у мене ще тоді ні нету, ні телефона людського, та й забув я що я там садив). За кілька років ці саджанці підросли і стали не то невеличкими деревами, чи то високими кущами. І зародили малесенькими темно-синіми ягодами (якщо вони достигли, не до кінця достиглі червонуваті). Тоді я якраз захопився постингом на цій платформі і фотографією, то ж після того як якось сфотографував цю рослину, то мусів знайти про неї інформацію. Виявилося - що ірга - це родич яблука, а не ... чогось іншого, бо я не мав гадки до чого ж воно схоже. Зараз я б сказав, шо на лохину, але я не знав тоді про цю ягоду.
А родить ірга дай боже, тільки от рвати ту дріботу немає часу. Чесно кажучи, немає часу нарвати черешень, не те що іргу. Але я от знайшов пів годинки, щоб нарвати цих плодів на компот, з них непоганий компот виходить. А компот дуже люблять діти, то ж все для дітей))
А ось такі руки після пів годинного обривання ірги 🙂