У цьому пості я продовжую розповідь про підйом на гору Синяк, яка є частиною хребта Ґорґани, який знаходиться в Українських Карпатах. Отож, ми вийшли з лісу, тепер наша дорога проходить через зарості низькорослої карпатської сосни, яку називають жерепом. Добре, що ми не маємо рюкзаків (їх ми залишили внизу), бо інакше вони би чіплялися за соснові гілки і нам було б дуже важко йти.
Якщо озирнутися назад, то можна побачити гору Хомяк, на яку ми збираємося піднятися завтра. Здається, що вона дуже близько, проте насправді це не так, гора знаходиться на відстані декількох кілометрів:
Внизу, в долині, видно популярний гірськолижний курорт Буковель, куди я майже кожної зими приїжджаю кататися на лижах.
Зарослі низької сосни не є суцільними, вони чергуються із кам’яними галявинами. Наша стежка петляє між брил каміння, які колись приніс льодовик. Тут дуже легко зламати ноги, якщо бути необережним. Проте якщо уважно переставляти ноги, то йти доволі легко, каміння пласке, згладжене десятками тисяч років часу. Час від час доводилося навіть перестрибувати з одної брили на іншу.
Так ми дійшли до вершини гори. Хоча, якщо чесно, гора Синяк не має чітко вираженої вершини, а замість вершини на горі є величезний простір, вкритий такими ж каменюками, по яких ми піднімалися. Тому мені складно уявити, яким чином картографи виміряли вершину гори, яка, до речі, складає 1665 метрів над рівнем моря. Сама ж гора простягається з північного заходу на південний схід. Синяк, разом із сусідньою вершиною Малий Ґорґан (висота – 1592 м), утворюють невеликий хребет Синяк, протяжністю близько 5-6 км.
Свою назву гора Синяк отримала через синюватий відтінок. Справа у тім, що крізь гірське мерехтливе повітря кам’яні схили Синяка, рясно покриті жовтувато-сіруватим лишайником, здаються синіми. Звідси, власне, і назва.
Гора Синяк, як і багато інших Ґорґанських вершин, є дуже популярним об’єктом в пішохідному туризмі, особливо тоді, коли мова йде про маршрути вихідного дня. І справді, піднятися на гору і зійти з неї можна за один день, що ми змогли протестувати на власному досвіді.
На вершині гори розміщені нагромадження каменю, схожі на піраміди. Вони утворилися через те, що кожен, хто сюди піднімається, кладе на купу ще хоча б один камінь, так і виникли ці хаотично-впорядковані споруди. Ми теж внесли свій внесок, через що висота піраміда стала вищою ще на декілька сантиметрів.
Вдосталь помилувавшись прекрасними краєвидами, які було видно з вершини гори, ми пішли вниз, щоб встигнути досягнути нашого табору до заходу сонця.
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3
Цей пост англійською мовою ви можете прочитати у моєму тревел-блозі тут.