Нещодавно зайшов до знайомої, яка живе неподалік від мене. Вона будує будинок, як і я, наші будови знаходяться приблизно на однакових стадіях будівництва. Щось я вже зробив, а вона лише про це думає, щось у неї вже є, а я ще цього не робив. От наприклад, електрику вона вже в домі провела, а я якраз збираюся. Власне я зайшов, щоб взяти номер телефону електрика, і трохи порозпитувати про це. Хоробра вона жінка, мушу сказати, бо прожила зиму в хаті без опалення (вона вже там живе, бо не має іншого вибору), маючи лише електричний обігрівач. Морози ж були немалі в лютому. Власне, коли я прийшов, то вдень було тепло і вечір теж залишався доволі теплим, то ж надворі було тепліше, ніж в хаті 🙁.
Але власне моя розповідь не про це. З її подвір'я відкривається просто розкішний краєвиди на долину внизу і лісисті пагорби за нею. Власне, в мене також дуже гарне місце, але там просто казка. Я якраз взяв і з собою фотоапарат, то ж трохи пофотографував, хоча, звісно, було б краще, якби я туди вдень потрапив, бо вже сутеніло, то є вся краса поволі ховалася в тінь.
Так, ось ці лісисті пагорби належать до геологічної формації Розточчя - порівняно вузької горбистої смуги, що починається у Львові, тягнеться через Брюховичі, Волю Гамулецьку, Гряду, Бірки, Рокитне і т. д., в напрямку до Рави-Руської і українсько-польського кордону. Ця гряда продовжується в Польщі і тягнеться там до Томашова, Щебрешина і Красника.
Чому така назва - Розточчя? Все дуже просто - вода, яка стікає з протилежних схилів цього горбистого пасма, потрапляє у водні системи двох різних морів - Чорного та Балтійського. Ну, знаєте, як воно працює? Спочатку вода стікає з вершини пагорбів у річки та маленькі потічки, які течуть прокладеним руслом, поступово зливаючись у більш потічки. Ці більші потічки зливаються докупи, утворюючи річку. Річка більшає, стає повноводною, приймаючи у себе води бічних річок, які в неї впадають, і врешті-решт впадає в море.
Біля підніжжя пагорбів на фото тече річка Млинівка. Я вирішив дослідити по карті куди-врешті решт потрапляють її води. Я простежив її шлях до того місця, де вона впадає в Західний Буг. А далі вже все зрозуміло - Західний Буг є притоком Вісли, яка несе свої води до Балтійського моря. То ж, теоретично, якщо кинути пляшку з листом у нашу річечку, вона колись теоретично може опинитися у холодних водах північного Балтійського моря. Але на практиці малоймовірно, бо перед тим як потрапити до повноводного Західного Бугу Млинівка проходить через систему ставків та водосховищ.
Якось прийду сюди ще у сонячний день, навесні, коли зазеленіє ліс, думаю, тут буде ще гарніше, то ж зроблю ще трохи фотографій 😊.
