Привіт, друзі! Сьогодні я хочу продовжити свою історію про нічне тихе полювання з ліхтариком. Отож, коли розвиднілося, то потреби використовувати ліхтарик вже не було, хоча іноді в темних місцях я ще його вмикав, бо так краще було видно грибочки, особливо маленькі.
То що я можу загалом сказати про цю "грибалку"? Вона була вдалою. Через те, що це не був вихідний день, приїжджих (таких як ми 😄) ми зустріли в лісі, лише двох місцевих. Молодих білих грибочків було дуже багато, але і зустрічалися доволі зрілі екземпляри. Було достатньо ще літніх, часто червивих грибів, проте вже були і більш здоровіші осінні грибочки.
Траплялися також червоноголовці, але з них я брав лише молоденькі і середньозрілі грибочки, бо більш старі гриби додому довести не можливо, за кілька годин вони аж кишать хробаками.
Але все ж душа раділа набагато більше знайденим білим грибочкам, бо червоноголовцями я перенаситився ще в дитинстві, коли приносив їх додому по два відра через день))
Трапляються іноді екземпляри грибів, які хочеться розглядати (та й фотографувати, що тут приховувати 😀) з усіх боків. І в руці тримати приємно, зразу відчувається, що гриб здоровий.
Того дня ми ходили дуже багато, траплялися як поодинокі гриби, так і цілі сімейки, що було набагато цікавіше. Ранок поступово перетікав в обід, відро важчало, ноги втомлювалися, але це була приємна втома, яку компенсували мої грибні трофеї.