Ми все ще оговтуємся після страшної бурі, яка пронеслася над нами тиждень тому і знищила все, що ми вирощували. Обробили та розчистили плантацію малини, бо це - наше додаткове джерело доходу, і втрачати його - це означає не підготуватися до зими. Антистресовими препаратами пройшлися по всіх побитих градом рослинках, навіть якщо від них залишилось всього сантиметрів 20 стебла. Підгодували добривами, щоб дати їм сил на відновлення. Так, останній місяць літа вже, і шансів отримати хоч трохи помідорів чи перцю мізерні. Та надія вмирає останньою, головне - працювати над цим і вірити в успіх.
От яблука.
Бідні наші яблуньки ледь не повикорчовував страшенний вітер того дня. Всі плоди побиті наче молотком, і тут не було ніяких сумнівів: пропало все.
Та ось ці яблука потихеньку почали обсипатися з дерев. Урожай надзвичайно потужний... Встелено все цими бідними незрілими яблучками... А куди їх? - Тільки в компост.
І тут я бачу: під одним деревом таки великі червонобокі лежать. Багато. Так, вони всі побиті. Але завдяки їх розміру є можливість обрізати побите і врятувати частину врожаю.
Не довго думаючи, починаю розділяти зібране: безнадійні - у відро і на компост, а хоч трохи цілі - на сушину. Періодично підіймаю голову і бачу дерева... Ох, і побило ж їх! Бідні... Та нічого, добре що вистояли і не повалило зовсім, як у сусіда абрикосу і вишню.
Менш як за годину яблучка вже нарізані та викладені на столики для просушки. Хоч на узвар до зимових свят буде своє!