Це сумне відчуття.
Але таке буває.
Добре, що дуже рідко.
Та все ж - відчуття накривають безжально всю мою душу, і важко пручатися цій хвилі неспокою. Як людина, що вміє стримувати всі свої бурхливі емоції, я розумію: розпускати шмарклі - це не про мене. І - тримаюся. Надіюсь. Вірю в щасливий лотерейний білет, який дасть мені довгожданну постійну роботу та можливість хоч якось планувати своє життя. Тим не менш, при черговому розміщенні оголошення про пошук роботи все частіше почуваюся бездомним псом.
It's a sad feeling.
But it happens.
It's good that it's very rare.
And yet - sensations cover my entire soul mercilessly, and it is difficult to resist this wave of anxiety. As a person who knows how to restrain all his violent emotions, I understand: letting loose is not about me. And - I hold on. I hope I believe in a lucky lottery ticket that will give me a long-awaited permanent job and the opportunity to at least somehow plan my life. Nevertheless, with the next posting of a job search ad, I increasingly feel like a stray dog.
Причому цей пес мав домівку. Але прийшов путін і 'звільнив' українців від всього, що вони мали. Багатьох позбавив навіть життя. Просто так, бо йому привиділися нацисти та сатана. А тисячі тисяч мирних людей, які змогли врятуватися від ракет, куль, снарядів рашистів, зараз змушені виживати. Без домівки. Без роботи. Без рідних, які були завжди поруч...😰
Здається, будь-яка покинута собака почувається досить сумно. Як би не хотілося 'людинізувати' песиків, все одно їх шкода. І кожен раз радієш щасливим історіям таких покинутих хвостиків, коли їх забирають до себе люди. Бо не буде у них більше ні холодних ночей, ні голодних днів. Не прийдеться шукати тепла на каналізаційних люках. Не прийдеться зазирати в очі кожному перехожому в проханні поїсти. А замість їжі отримати стусана ногою... Люди ж різні бувають.
And this dog had a home. But Putin came and "liberated" Ukrainians from everything they had. Many even lost their lives. Just like that, because he dreamed of Nazis and Satan. And thousands of peaceful people who were able to escape from the rockets, bullets, and projectiles of the Russian army are now forced to survive. Without a home. Without work. Without relatives who were always there...😰
Any abandoned dog seems to feel pretty sad. No matter how much you want to "humanize" the dogs, you still feel sorry for them. And every time you rejoice at the happy stories of such abandoned tails, when people take them to themselves. Because they will no longer have cold nights or hungry days. You won't have to look for heat on the sewer hatches. You won't have to look into the eyes of every passerby asking for food. And instead of food, get a kick... People are different.
Швидше би та робота мене знайшла. Щоб позбавитись таких асоціацій.
Бо, чого доброго, психону і піду врятую бездомне цуценя.😍😁
That job would have found me sooner. To get rid of such associations.
Because what's the point, I'll go crazy and save a homeless puppy.😍😁
