Схоже на те, що у нас починається пора стійкого тепла. Воно би вже й хотілося б, тому що оці чорно-білі пейзажі та непотрібність робіт на присадибній ділянці взимку вже надоїли. Тим більше, що вже досить давно проклюнулися на поверхню землі тюльпани з нарцисами. І поки що не дуже спішать підростати: холодно.
It seems that the heat has come to us. I would like it already, because these black-and-white landscapes and the needlessness of work on the yard in winter have already fed up. All the more so since tulips and daffodils have already sprouted on the surface of the earth for quite some time. And they are not in a hurry to grow up yet: it is cold.
Але сьогодні вже середина березня. І я побачила, як стали розпускатися бруньки на моїх деревовидних півоніях. Подумалось: природа не обманює. Раз таке сталося, значить, вже не буде морозів. І пора розкрити троянди миру, які я посадила восени, перед самими морозами. Тоді було вже трохи запізно займатися посадкою кущів. Але ж - у нас триває війна. З окупованих територій виїзжають люди. І хто як може, так рятує плоди своєї праці, справи свого життя. Бо можна знищити все: дім, місто, поля, ліси. Але прагнення людини створювати ніколи ніхто не в змозі відібрати. Хіба що разом із життям... Що і роблять кляті російські нелюди, що прийшли зі зброєю в руках на нашу святу землю.
Восени з міста Покровська, що під окупованим Донецьком, до нас привезли безкоштовно кущі троянд. Бо у тих краях вже розгорталися важкі бої, і власник розплідника вирішив врятувати хоч частину плодів своєї праці. Я дуже хвилювалася, чи приживуться троянди в таку пізню осінню пору. І дуже ретельно заховала їх. Спочатку опалим листям, потім тканиною, а зверху накрила плівкою.
But today is the middle of March. And I saw how buds began to bloom on my tree peonies. I thought: nature does not deceive. Once this happened, it means that there will be no more frosts. And it's time to open the roses of peace that I planted in the fall, before the frosts. Then it was already a little late to plant bushes. But we have a war going on. People are leaving the occupied territories. And each person tries to preserve his life's work and its fruits. Because everything can be destroyed: a house, a city, fields, forests. But no one can ever take away a person's desire to create. Unless together with life... What are the damned Russian bastards doing, who came with weapons in their hands to our holy land.
In autumn, rose bushes were brought to us for free from the city of Pokrovska, which is under occupied Donetsk. Because heavy battles were already taking place in those regions, and the owner of the kennel decided to save at least part of the fruits of his labor. I was very worried whether the roses would take root in such a late autumn season. And she hid them very carefully. First with fallen leaves, then with fabric, and on top covered with a film.
І ось сьогодні, побачивши пишні бруньки півоній, вирішила визволити троянди з-під накриття.
Ніби всі живі. Нехай тепер оживають. Бо Троянди Миру мають розквітнути, як символ нашого звільнення від рашистів та Перемоги!
And so today, seeing the lush buds of peonies, I decided to free the roses from under cover.
As if everyone is alive. Let them come to life now. Because the Roses of Peace should bloom as a symbol of our liberation from the tyrants and Victory!
