Останній день вересня.
Поки що він був теплим і сухим. Як і всі попередні дні. Єдиною відмінністю став особливий вечірній аромат, який нагадав дуже багато приємних спогадів. Вони пов'язані або з ночівлею на березі Десни в цю пору, або із світанками та вечорами в селі. Де після спекотного дня, на ніч, повітря стає надто холодним. А прогріта за день земля починає віддавати своє тепло всьому навколо. І настає пора туманів. ПРЕКРАСНА пора!
Часом туман пахне шпалами. Так-так, саме тими шпалами, по яких прокладені рейки залізниці. Не знаю, з чим це пов'язано. Але саме сьогодні вечір наповнили ці аромати. Можливо, вже димляться десь неподалік торфяники. Вони також часто восени спалахують. Тоді і вдень дивний запах слідує за тобою скрізь, не даючи спокою втомленим від диму ніздрям. Але таке буває не дуже часто. Торфяники мають сухий присмак. А тумани пахнуть вогко, мокро і навіть важко. Хоча дихати не заважають. Навпаки, хочеться наповнювати груди максимально цією гармонією природи.
Добре, що живу не у місті. Чудово, що маю можливість прогулятися світанками. Разом зі своїми четвероногими друзями просто зануритись у ранковий туман. Понюхати. Доторкнутися до вогкого повітря навколо. Зустріти перші сонячні промені, що пробивають поки ще невеликий шар туману. Просто отримати насолоду від відчуття єднання з Природою. І розпочати свій новий день, увібравши в себе аромати осінніх туманів.😎
