Невпинний час пролистав вже десять днів осені. Дивно, але й досі не віриться, що зовсім близько - зима. Не хочеться вірити. Тому що якою б гарною зима не була, мені ніколи не подобаються короткі дні та довга темрява. Навіть повноцінно прогулятися лісом чи полем із собакою - нереально. Адже там не буває освітлення. А чекати вранці світлої пори песик не буде, у нього свій фізіологічний графік. І вечорами та ж сама історія, - ходимо на повідку тільки освітленими вулицями. Це зовсім не задовольняє потреби улюбленця. Він не може реалізувати з користю накопичену за день енергію, тому необхіді ще й додаткові заняття: ігри, дресирування, виконання вправ.
Тому найпершим сигналом про зимовий сезон для мене стає час ранкової прогулянки. Якщо вже темно, - все, "приїхали". 😀
А поки що - наш режим дня змінювати не приходиться. Вересень щедрий на денне світло. Навіть на сонячні теплі дні. Єдине, що стало дуже холодно вранці. Хоч рукавички діставай! Сьогодні термометру не повірила, що всього +6 градусів. І прийшла з лісу, добряче промерзнувши. Пальці рук навіть слухатись не хотіли: ледь відкрила пакет із собачою їжею, щоб нагодувати хвостиків. Зате ліс порадував своєю красою та свіжістю. З'явилося багато павутини на траві та гілках кущів і дерев. Схоже, скоро - "бабине літо".
А ще цей вересень став дуже щедрим на врожай. Починаючи від ранніх овочів і закінчуючи виноградом, - все цьогоріч дало багато якісних плодів. Тільки встигай оте все закласти на зберігання! Без кінця і краю займаюся: сушінням, консервуванням, засолюванням, маринуванням, повидловарінням.... і не бачу поки що краю цій роботі. Але це - прекрасно! При відсутності можливості працювати я змогла знайти задоволення в пошуку та реалізації нових ідей та рецептів. Тому вересень обіцяє і зиму нам також щедру.
Та й не тільки нам. Ось як щедро виросли гарбузи: і нам, і сусідам! 😍
Щедрий вересень дарує нам можливість насолодитися красою улюбленого озера. Навіть ризикнути і покупатися в уже не зовсім комфортній за температурою воді. Собаки відчувають цю незручність і не спішать плавати. А я й не наполягаю: їм видніше! 😁 От тільки Бона дуже хоче дістатися до качок, тому все ж таки у воду зайшла. Довго спостерігала за птахами, що занурювалися під воду і виринали в іншому місці. Поки не замерзла. Зате дорогою додому їй було дуже весело (а може, це вона зігрівала тіло своїм швидкісним бігом 😁).
А поки ще діє вереснева щедрість на світловий нормальний день, то можна приділити більше уваги і собі, і своїм улюбленцям. Бо приємно бачити перед сном ось таке щасливе песенятко, що провело свій час із максимальною викладкою енергії. Тому й ростемо ми дуже швидко! 🐾
