Ой, не подумайте, що я щось придбала для свого внука. Це і смішно, і сумно, але хочу поділитися однією дивною історією із моїх рукодільних задумок.
Років 10, а може й більше, тому, напередодні Дня народження молодшого внука, вигадувала для нього подарунок. В ті часи я намагалася робити щось своїми руками для дітей, щоб і пам'ять збереглася, і вони знали про користь рукоділля.
Хлопчик займався футболом. Тому захотілося зв'язати йому маленький рюкзачок у вигляді футбольного м'яча, ну хоч кросівки або форму на тренування носитиме. Знайшла схему в'язання. Замовила нитки. І почала в'язати.
Для виготовлення такого виробу мені потрібно було спочатку вив'язати 15 чи більше окремих деталей м'яча. Це такі п'яти- та шестигранники. З них потім зшивається куля, до неї дов'язуються лямки і верх, і - все, носи на здоров'я.
У мене на етапі зшивання деталей тоді стався якийсь ступор, і вся робота була акуратно складена в коробочку. До наступних Днів народження...
Внук виріс. Ми переїхали жити через війну в інше місце. А перевезені речі ще й досі розбираються.
І от знайшла я той недороблений рюкзачок. Шкода роботи... Взяла, і доробила.
Та от біда: він такий маленький, що підійде хіба що для котика.🤣
Так що - закінчуйте почате вчасно. Бо котам рюкзак - як корові сідло!😂
Рюкзачок для внука кота