Ніколи не кажи 'ніколи' - істина, про яку зазвичай не думаєш. І з'являються тоді категоричні вислови своїх поглядів на життя. Але ж все змінюється з часом. І ми не ті, і світ не той. Буває, якась дрібниця заставить тебе круто змінити своє основне заняття. А буває, що й не дрібниця: як от війна з російськими загарбниками. Якщо хтось із українців скаже, що за майже два роки бойових дій та ракетного терору у нього нічого не змінилося в житті, - не повірю.
Побувавши в гостях у друзів, я також дивним чином прийняла за реальність своє задоволення життям у міській квартирі. Хоча завжди раніше стверджувала, що ні за які гроші не повернуся із приватного будинку в цю 'клітку'. Але - 'ніколи не кажи 'ніколи'! 🙃 Тепер я точно знаю: найкраще мати і те, і інше! 😁
Особливо коли хвороба відбирає багато енергії, тоді стає важко доглядати за домом. Тим більше, за домашніми улюбленцями. Потрібно навпаки - накопичувати енергію для одужання, а не витрачати її на боротьбу за тепло у хаті чи на задоволення потреб всіх хвостатих жителів двору.
От і запросили мене друзі пожити трішечки у їх вільній деякий час квартирі. І тут дійсно можна відпочити! Ні про що не думаєш, все під рукою, можна займатися хоч цілими днями улюбленими справами. Наприклад, сьогодні за пів-дня мені вдалося вив'язати майже повністю зайчика - амігурумі. А вдома у мене на цю роботу пішло би з тиждень.
От тільки постійно ввижаються мої улюбленці: то наче котик пробіг коридором, то Боночка хвостиком виляє, на вуличку проситься... Еге, думаю. Не вийде у мене в квартирі тримати такий затишок. Адже без тваринок жити не зможу.
Хоча...
'Ніколи не кажи 'ніколи'!😉
