Якось непомітно пролітає літня пора. Війна триває. Околиці все ще не розміновані після окупації села рашистами. Колишні мирні стежки, якими я користувалася щодня, стали недоступними.
Somehow, the summer time flies by imperceptibly. The war continues. The surrounding area has still not been demined after the occupation of the village by the Rashists. The former peaceful paths that I used every day became inaccessible.
Але дорогу на улюблене озеро було розвідано ще на початку літа. Вона виявилася відносно безпечною. Та довгий час я все ж таки ходила туди з обережністю. Песика не відпускала з повідця, а купатися сама в озері побоювалась. Хтозна, може туди залетіло пару снарядів, лежать на дні нерозірвані. А я попруся і додому не повернуся.
З часом стали ми ходити на озеро все частіше. Через спекотні дні у серпні страх зайти у воду та поплавати поступово відійшов. Та й побачила, що люди у вихідні дні тут купаються, і дітей багато. А що може бути краще при температурі повітря +35, ніж забігти з розгону в прохолодну гладь водойми?
But the way to the favorite lake was scouted at the beginning of summer. It turned out to be relatively safe. But for a long time I still went there with caution. The dog did not let go of the leash, and was afraid to swim in the lake alone. Who knows, maybe a couple of projectiles flew there, lying on the bottom unexploded. And I will leave and not return home.
Over time, we began to go to the lake more and more often. Due to the hot days in August, the fear of entering the water and swimming gradually disappeared. Yes, I saw that people swim here on weekends, and there are many children. And what could be better at an air temperature of +35 than to run from acceleration into the cool surface of a reservoir?
Навколо нас вечорами зазвичай зовсім нікого немає. На 'пляжі' - тільки оси та море метеликів. Хенк, коли не зайнятий плаванням, активно полює на смугастих комах. Не боїться навіть, якщо вони кусають. Це вже стара собача звичка, він у дворі точно так само полює на бджіл та джмелів. Підскочить, оглушить ту осу пащею. І коли вона впаде на землю, - акуратно з'їсть. А якщо отримає по морді, то тільки трішечки потреться нею об землю, і далі ловить свій харчовий делікатес. Ось, навіть світлину зробити неможливо: полювання триває!😂
There is usually no one around us in the evenings. On the "beach" - only wasps and a sea of butterflies. Hank, when not busy swimming, actively hunts striped insects. Don't be afraid even if they bite. This is already an old dog habit, he hunts bees and bumblebees in the yard in exactly the same way. Jump up, stun that wasp with his mouth. And when it falls to the ground, it will carefully eat it. And if he gets it on his face, he just rubs it on the ground a little, and continues to catch his food delicacy. Here, it is impossible to even take a picture: the hunt continues!😂
По дорозі вже відпускаю Хенка з повідця. Коли вперше це зробила, то побачила його неймовірну собачу радість. І довіру. І дуже чемну поведінку: не відбігає далеко, контролює, де я є. Тепер ходимо саме так. Бо не тільки ж людині потрібна свобода. Інколи і собаці треба відчути її смак. Відповідальний пес ніколи не буде шукати спосіб скористатися свободою заради втечі чи непослуху. Він, як і людина, розуміє: свобода - це в першу чергу відповідальність.
Сьогодні знову +35. Пора бігти на озеро!
On the way, I already let Hank off the leash. When I did it for the first time, I saw his incredible canine joy. And trust. And very polite behavior: doesn't run away far, controls where I am. Now we walk like this. Because not only man needs freedom. Sometimes even a dog needs to feel its taste. A responsible dog will never look for a way to use freedom to escape or disobey. He, like a person, understands: freedom is primarily responsibility.
Today it is +35 again. It's time to run to the lake!
