Цей особистий досвід догляду за старими яблунями спрацював і на новому місці проживання. Тепер я сміливо можу сказати, що знаю деякі секрети і можу ними поділитися.
Вперше ми зайнялися всерйоз відновленням старої яблуні років 5 тому, ще до війни. У нас на дачі найбільшим деревом була саме вона, яблуня. Розлоге старезне дерево слугувало всім прихистком у найспекотніші дні. Під нею стояла лавка, на якій ми любили посидіти за кавою. Частенько тут з'являвся і стіл, для зустрічі з друзями чи родичами. Затишок, свіжість, прохолода приваблювали сюди і наших домашніх улюбленців: де, як не під яблунею, сховаєшся від спеки? Звісно, тільки тут найкраще місце!
Яблуня родила раз на два роки. Плоди були дуже соковитими і смачними, але - маленькими. Та якось в бурю одна величезна гілка зламалась. Це було в урожайний рік. Вага яблук на цій гілці відіграла свою негативну роль, дерево не витримало поривів вітру і тріснуло.
Щоб привести в рівновагу напів-обломане дерево, ми восени влаштували йому санітарну обрізку. Було видалено величезну кількість гілок. Проріджена та облагороджена крона проглядалася і провітрювалася зі всіх боків. Я тоді боялася, як би не нашкодити дереву цією кардинальною обрізкою.
Та наступного року яблуня знову дала врожай! А згодом на гілках виросли та дозріли величезні яблука! Моєму приємному здивуванню не було меж. Так, кардинальна обрізка старого дерева спрацювала. Його корені змогли тепер давати набагато більше корисних речовин зменшеній кількості гілок. Мабуть, і яблука через це стали великими.
І от війна заставила нас переїхати в мою батьківську хату. Тут вже 4 роки ніхто не жив. Яблуні в саду хоч і не старі, але дуже запущені: плоди дрібні, з паршею і купою хробаків. Але ж сорти - смачні. Є і літні, і нетривалого зберігання. Є два дерева зимового ранету Симиренка. Ну як їх залишити без догляду?
Після осіннього збору врожаю, коли дерева скинули листя, ми влаштували їм таку ж кардинальну обрізку, як робили старій яблуні у нашому старому домі. Я вже не хвилювалася, коли ці деревця стали меншими, світлішими, більш повітряними чи що. А наступного, тобто цього літа, ми мали прекрасні чисті від хвороб та шкідників ВЕЛИКІ літні яблука. Такої краси тут давно не бувало. А зараз дозрівають ці самі ранети Симиренка та невідомого сорту червонобокі яблука. Вони так густо обліпили гілки, що я боюся будь-якого вітру: може поламати. Але радості немає меж, адже спрацював наш досвід і впевненість у тому, що все робимо правильно.
Ніколи не бійтеся вчитися новому. Воно приносить свої плоди. І вони точно будуть більші, ніж були колись!😉
