Гуляючи чудовим червневим ранком із собачкою околицями нашого містечка, частіше за все думається про життя. Краса навколишнього світу тішить око, але війна в Україні, горе та руйнування, які принесли нам російські загарбники, затьмарюють будь-яку красу. І коли любиш червневу пору саме за довгий світловий день, бо маєш +6 годин савітла вечорами і +6 - ранками, порівняно з листопадом-груднем, - мимоволі усвідомлюєш, що росіянські варвари і в червні приносять багатьом людям темряву. Адже на випалених землях, де повно мін, у зруйнованих селах, де жодна хата не вціліла, де посічені снарядами сади та ліси перестають бути надійним прихистком для тварин і птахів, не скоро настане ось таке світло, як маю я... І не пройдеться ніхто понівеченими полями, не зупиниться біля ставу, щоб сфотографувати красуню чаплю... Не зачепить рукою повні пилку квітучі трави, здійнявши ароматну хмару алергенного пилку і чхаючи потім до самого обіду...
Ніч о четвертій дня буває природною, якщо це осінь та зима. А буває рукотворною, коли ті, хто пішов на заклик безумного царя вбивати і руйнувати, забулися, що вони народжені ТВОРИТИ...
Війна закінчиться. Відродяться з часом ліси, луки, поля і ріки. Відбудуються міста та села.
Виростуть нові покоління незламних українців.
А ти, клятий убивця та загарбник, ніколи не відчуєш того світла, яке несуть у своїх душах справжні патріоти своєї Батьківщини. Ніч - твоє все, бо ти навіть від пилку трави не радів і не чхав ніколи, нелюдь.
