Так, після початку повномасштабної агресії росії проти України 24 лютого 2022 року попередній стиль та ритм життя не повернути. Дякувати Богу, що живі та неушкоджені фізично. А от з душею все інакше.
Основне слово, яке вже більше чотирьох місяців ми повторюємо і рідним, і друзям, і знайомим, та чого там - і собі, - ТРИМАЙМОСЯ. Воно настільки міцно увійшло у все моє єство, що діє як милиця для безногого чи слуховий апарат для людини без слуху.
Тримаймося. Бо колишнього життя не буде більше ніколи. Клятий рашист відібрав його навіть у тих, хто не потрапив під обстріли чи не побував в окупації. Вся Україна зараз стіною постала перед неадекватним ворогом, не дивлячись на те, що величезна частина сімей фізично розділена. Наші мужні воїни нищать рашистів на полі бою, їх дружини допомагають фронту, а діти частіше за все - евакуювалися в безпечні країни Європи. І навіть ті, хто не на передовій, також часто розлучені зі своїми рідними. Не кажучи про тих, хто змушений був покинути свій зруйнований рашистами дім і виїхати світ за очі. Часто навіть втративши рідних, які загинули від обстрілів. Не маючи куди і до кого повернутися після нашої перемоги.
Тримаймося. Відганяю сумні думки, шукаю якусь роботу вдома, щоб відволіктися від воєнних новин. Добре, що є двір і грядочки з овочами та ягодами. Песик, котики... Турбота про все це і є моїм сьогоденням. Без вихідних, без свят. Без подорожей. А головне - без дітей та внуків... І чим довше тривають бої в Україні, тим більшим стає бажання повернути мирне небо. І не тільки в Україну, а в увесь світ. Щоб діти росли поруч з батьками. Щоб мали змогу провідувати своїх дідусів та бабусь. Щоб могли приймати у своєму домі гостей, святкувати, любити, навчатися. Одним словом - ЖИТИ НА ПОВНУ. Щоб оці миті зустрічей та проведені разом години спілкування накопичувалися в душі, як міцний фундамент для щастя.
Yes, after the start of Russia's full-scale aggression against Ukraine on February 24, 2022, the previous style and rhythm of life cannot be returned. Thank God that they are alive and physically unharmed. But with the soul, everything is different.
The main word, which we have been repeating for more than four months to our relatives, friends, acquaintances, and what not - and to ourselves - Let's hold on. It is so firmly embedded in my whole being that it acts like a crutch for a legless person or a hearing aid for a deaf person.
Let's hold on. Because the former life will never be again. The damned rascal took it even from those who did not come under fire or were not in the occupation. The whole of Ukraine has now become a wall in front of an inadequate enemy, despite the fact that a huge part of families are physically separated. Our courageous soldiers destroy the Rashists on the battlefield, their wives help the front, and children, most often, have been evacuated to safe countries in Europe. And even those who are not on the front lines are also often separated from their relatives. Not to mention those who were forced to leave their home destroyed by the raschids and leave the world behind their eyes. Often even after losing relatives who were killed by shelling. Having nowhere and no one to return to after our victory.
Let's hold on. I drive away sad thoughts, I look for some work at home to distract myself from war news. It is good that there is a yard and beds with vegetables and berries. A dog, kittens... Taking care of all this is my present. No weekends, no holidays. No travel. And most importantly - without children and grandchildren... And the longer the fighting in Ukraine continues, the greater the desire to return a peaceful sky. And not only to Ukraine, but to the whole world. So that children grow up next to their parents. To be able to visit their grandparents. To be able to receive guests in their home, celebrate, love, study. In one word - LIVE TO THE FULLEST. That these moments of meetings and hours of communication spent together accumulate in the soul as a solid foundation for happiness.
Тримаймося. Ще підзарядимось енергетикою Природи і не раз виїдемо на риболовлю у наші найкращі у світі дикі плавні верхів'я Київського моря. І на Десну часто-часто будемо їздити, з ночівлею, в будь-яку пору року. Слухати пташок, вмиватися її жовтою, багатою йодом водою на світанку. І на карася теж поїдемо: це на дамбі, нижче Києва, навпроти Українки. Ох які там карасі, справжні велетні і силачі! А коли ще й лин починає ловитися, - емоції б'ють через край.
Let's hold on. Let's recharge with the energy of Nature and go fishing more than once in our wild, smooth headwaters of the Kyiv Sea, the best in the world. And we will go to Desna often, with an overnight stay, at any time of the year. Listen to the birds, wash yourself with yellow, iodine-rich water at dawn. And we will also go for crucian carp: it is on the dam, below Kyiv, opposite Ukrainka. Oh, what crucians there are, real giants and strongmen! And when the tench also starts to be caught - emotions hit over the edge.
Тримаймося. І до батьківської хати обов'язково поїдемо не раз. І могили родичів приведемо в порядок. Бо розкидані вони по матінці Україні. В війну залишилися без особливого догляду, самотні, але не забуті.
Let's hold on. And we will definitely go to our parents' house more than once. And we will put the graves of relatives in order. Because they are scattered all over motherland Ukraine. During the war, they were left without special care, lonely, but not forgotten.
Тримаймося. Напівжиття - це ненадовго. Наші славні мужні воїни визволять нашу землю від чорного диявола - рашизму. А наш неймовірний та трудолюбний народ відбудує все зруйноване, розчистить все засмічене.
Головне - щоб у наступних поколінь НІКОЛИ більше не було воєн. Щоб було ЖИТТЯ НА ПОВНУ!
Let's hold on. Half-life is short. Our glorious brave warriors will liberate our land from the black devil - racism. And our incredible and hardworking people will rebuild everything that was destroyed, clean up everything that was littered.
The main thing is that future generations NEVER have wars again. To have LIFE TO THE FULLEST!
