Меморіальні дошки моєї школи

Words
177
Reading
1 min
Listen
Play
3M

Прекрасний варіант не спалюватись у спеку вдень, виходячи вимушено за хлібом в магазин, - гуляти туди з собачкою о шостій ранку. Мало того, що ви не встигнете навіть зігрітись, не те що перегрітись, ви ще й побачите багато цікавого на безлюдних та безавтівних вулицях. Бо таки дійсно, - вдень припаркуватися ніде від кількості легкових автівок у центрі містечка. Приходиться ставити машину далеко від магазину чи базару, і йти спекотним асфальтом, обливаючись потом через оточуючі тебе на сонці в кам'яному місті +50...
Ось, будь ласка. Так мають виглядати вулиці: ніяких машин, ніякого сміття, галасу, натовпів та спеки!

2.jpg

3.jpg

І що ж ви думаєте я відкрила для себе?
Не повірите: на моїй початковій школі, яку дуже гарно відреставрували після розпаду ссср, побачила меморіальні дошки. Поцікавилась. І просто зашарілась від гордості: так от хто, крім мене, тут вчився! 😁

5.jpg

Казимир Броніславович Сікорський — український художник-сценограф, скульптор. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат обласної премії ім. Михайла Бойчука. Саме він створив пам'ятник Шевченку для нашого містечка.
Віктор Климентійович Данилевич - відомий учитель, етнограф, археолог, фотограф, краєзнавець, учасник національно-визвольних змагань 1917-1921р.р., член товариства «Просвіта».

6.jpg

Меморіальні дошки моєї школи | Ecency