Набирає сил другий весняний місяць. Все частіше ми маємо змогу погрітися на теплому сонечку. Все більше на клумбах яскравих кольорів від нових ранніх квітів. І все сміливішими стали співи птахів, особливо тихими вечорами.
Прийшов час відкрити від зимового захисту кущі троянд. Добре, що прийшла до такої думки. Бо ще пару днів, і листочки проросли би через мішки. Звісно, були і сухі гілочки. Їх я акуратно видалила секатором. Залишилось підгодувати кущики, обробити від хвороб та шкідників і чекати нових квітів.
Нарциси у людей вже давно цвітуть. Але мої трохи відстали. Та й не дивно: вони витоптані табуном цуценят, що були у нас на перетримці всю осінь і зиму. Ледь пробилися крізь твердий грунт перші рісточки. А тільки тепер вони викидають квіткові стебла.
Зате розцвіла оця моя невідома квіточка. Листям схожа на тюльпан, а квіти зовсім не тюльпан. 😁 Причому цікаво те. що розпускаються квіточки тільки при яскравому сонці. А в похмурий день вони стуляють свої пелюстки.
Сьогодні вдалося нарешті побачити перших лелек. В заголовку я написала - боцюн, бо саме так називають цю символічну для України птаху у мене на батьківщині. Я із дитинтства знаю їх саме як боцюни. 😊
В нашому селі вздовж головної вулиці дуже багато гнізд лелек. Під час окупації було дуже боляче згадувати про них, абсолютно беззахисних. Адже вони повернулися додому. А тут була війна...
Дякуючи нашим ЗСУ, тепер ми хоч і відносно, але у безпеці. І квіти, і лелеки, і все навколо таки тяжіє до розвитку та життя. Теплі квітневі дні дарують нам можливість насолоджуватись навколишньою природою. Улюблене озеро поки що затихло: качечок так і не видно, все висиджують потомтство. Залишаються ще пара лебедів, які активно харчуються та набираються сил після довгого перельоту. Думаю, вони полетять на днях десь подалі. Також продовжувати свій рід. Заради життя.