От як в цих умовах врятуєш маленьку викинуту живу істоту, яка щосили намагається вижити у цьому жорстокому світі? Навколишнє середовище перенасичене іншими цінностями, ніж повага та людське відношення до собак. Бо що толку із пса, тим більше - від бездомного? Оно свій на ланцюгу сидить біля гнилої буди, то хоч гавкає, коли хтось чужий іде. Дзвіночок наш. Попереджає про можливу небезпеку. І шкоди не зробить, бо ланцюг не дасть. А те, що покакати воно може тільки на відстані витягнутого ланцюга, - це нічого, раз в місяць приберемо! І бігає оце нещасне "доглянуте" створіння кругом буди, перевертаючи ланцюгом миску з водою і тарабанячи порожньою, з-під їжі. Намагаючись не вступити у те півколо власних екстрементів, що ростуть навколо буди на відстані ланцюга...😱 І вже сидить цілий день без краплі води, бо перевернув, а принести нікому.
А від бездомних одні проблеми! Мало того, що гавкають та лякають перехожих. Вони ще й ганяються табуном за велосипедистами. А про мопеди взагалі мовчу: собаки просто дуріють від їх дирчання і люто намагаються догнати та покусати!
А як ці бездомні зграями лазять по дворах у пошуках їжі. Не дай Боже щось залишити, навіть курячу баланду в кориті: один раз поїдять, і будуть постійно приходити. А коли зголодніють, то підриють землю під курятником і подушать наших дорогих курочок! Треба всіх отих бездомних собак віддати у притулок. Або знищити. Нема від них спокою ні хвилини.
Це я іронізую, звісно. Але у цій іронії є і частина правди, з якою зараз прийшлося зіткнутися і мені. Бо вирішила таки взяти шефство над маленькою викинутою на голодну холодну смерть собачкою. Зооволонтерів у нас зовсім мало, перетримок для таких песиків і взагалі немає, крім, власне, дому самих волонтерів. Тому надіятись приходиться тільки на свої сили: хочеш врятувати - рятуй!
Але що ж робити, коли у сусідів є кури? А між нами такий паркан, що манюня собачка запросто бігає попід ним? Зробити непрохідним - це потребує багато часу і трохи фінансів. Воно-то зробиться, але поки що собачка вже встигла 'засвітитися' біля їхнього курника. Добре, що зі мною прийшла поговорити сусідка і я її постаралась заспокоїти. Мовляв, маленька Хася не зачепить курей, вона до нас у двір намагається потрапити, бо тут - Хенк, і їй безпечніше тут. Та й не голодна настільки, щоб полюванням йти займатися. В кінці кінців, одинока собака ніколи не піде ловити курей. Вони полюють тільки зграями.
От така історія, люди добрі...
Маю мороку на свою голову. Але собачку я вже не залишу просто так на вулиці. Оброблю, вакциную, викупаю, з часом стерилізую. І знайду їй обов'язково чудових хазяїв. Тільки так!👌
