Останніми днями до моєї імпровізованої годівнички повадились зграйки горобців. Вони активно дзьобають зернятка, наввипередки намагаючись з'їсти побільше. Але для всіх місця не вистачає, і пташечки крильцями розсипають зернятка із ложок. Під годівничкою на снігу вже цілі розсипи різноманітних злаків. Але тут горобчики бояться їх з'їсти, бо у дворі вільно гуляють аж троє котів. Тому це зерно на землі іноді злизують навіть цуценята, коли випускаємо їх із вольєру гуляти.
Дивилась-дивилась я на це розсипане зерно на снігу, на цю безгосподарність і марнотратство 😆, і придумала! А випущу-но я своїх курочок, вони і склюють оце все! І їм користь - прогуляються по вуличці, і я не відчуватиму себе транжиркою. 😊
Ох і зраділи мої курочки, побачивши свободу! Вони спочатку чесно відпрацювали свою місію і зібрали із землі все, що розсипали горобці. А потім як розгулялися, аж літати почали! Це було і смішно, і цікаво.
А коли я зачинила своїх годувальниць у вольєр, то помітила їх чудовий настрій. Ви бачили, як курка посміхається? Ні? А я - бачила! 😍
