Проїхалась доробити деякі справи у Києві. Провідала і квартирку, що стала тимчасовим домом на час лікування. Так як там ніхто поки що не живе, то маю можливість навіть залишитися на ніч. Щоб не спішити їхати вечором у передмістя. Краще спокійно зайнятися чимось кориснішим, ніж подорож у громадському транспорті в темну пору доби. Як уже відомо читачам, страх темряви - одна із моїх фобій ще з дитинтства...
Цікаво було побачити біля входу у під'їзд електросамокат від таксі "Болт". Адже коли ми із донькою жили тут разом, вона частенько користувалася цим сервісом. Бо наш будинок розташований на певній висоті. До нього потрібно добиратися по височенних дерев'яних сходах. А коли ти несеш пару торбинок куплених продуктів, то це важкувато. Простіше взяти самокат і об'їхати по дорозі цю гірку.
Або коли донька займалася у гончарній майстерні допізна, і потрібно було дістатися додому перед комендантською годиною. В цей час транспорт у місті вже не курсує. А самокат від таксі "Болт" - завжди готовий довезти тебе куди треба. Але тільки до 00.00 години!
Виявляється, хтось із жителів під'їзду також вподобав цей вид транспорту.
Коли всі столичні справи були зроблені, повимикала все у квартирці, винесла сміття. І, як завжди, зібрала кісточки, що залишились після сніданку. Щоб віднести в мисочку біля будинку, де люди підгодовують котиків.
Так, я була впевнена, що все це з'їдять котики. Але - виявляється, господарями мисочки є птахи! Так-так, справжні дико-ручні київські ворони та голуби! Вони миттю рознесли по двору оті кісточки... Ех. Не заздрю собачникам. Бо тепер їх песики будуть скрізь знаходити оті розкидані кості. І підбирати. Що абсолютно неприйнятно для господарів. Ех. Я більше так не робитиму. Чесне слово! 🙃
