В першу чергу - згадую те всенародне захоплення 31 рік тому, коли під час референдуму народ України проголосував за нашу незалежність. Більш ніж 90% голосів із усієї держави сказали 'ТАК'! До речі, - населення Криму дали 54,19% голосів; Севастопіль - 57,07%! Луганська, Донецька, а також Одеська та Харківська області свою волю до власної держави виявили більше ніж 80% голосами. Більш як 95% громадян в інших областях проголосували 'за'. Адже кожен в ті часи зрозумів: не підтримати незалежність означає підтримати залежність.
First of all, I remember the national enthusiasm 31 years ago, when the people of Ukraine voted for our independence during the referendum. More than 90% of votes from the entire state said 'YES'! By the way, - the population of Crimea gave 54.19% of votes; Sevastopol - 57.07%! Luhansk, Donetsk, as well as Odesa and Kharkiv regions expressed their will for their own state with more than 80% of votes. More than 95% of citizens in other regions voted "for". After all, everyone understood at that time: not supporting independence means supporting dependence.
Сьогодні особливо важливо пам'ятати про вибір українського народу, зроблений 1 грудня 1991 року. Не забути, не затерти у підручниках історії. Щоб ніякому неадекватному тирану не прийшло в голову перекроїти наші території і встановити свої вигадані кордони. Як і намагатися змінити історію нашої держави. А тим більше, розгортати криваву агресію на нашій території, перекрутивши історичні рішення нашого незламного народу.
Today it is especially important to remember the choice of the Ukrainian people made on December 1, 1991. Not to be forgotten, not to be erased in history textbooks. So that no inadequate tyrant would think of redrawing our territories and establishing his imaginary borders. Like trying to change the history of our country. And even more so, to launch a bloody aggression on our territory, twisting the historical decisions of our indomitable people.
Буквально через тиждень після референдуму, 8 грудня 1991 року, припинив своє існування СРСР. Представниками держав - засновниць СРСР (України, Білорусії та росії) була підписана Біловезька угода. Констатація факту припинення існування Союзу РСР як суб'єкту міжнародного права і як геополітичної одиниці відбулася.
Ратифікована 10 грудня 1991 року Біловезька угода натомість проголосила утворення Співдружності Незалежних Держав. Однак, вже 20 грудня того ж року Верховній Раді України прийшлося знову відстоювати свої права незалежної держави. Бо тлумачення окремих положень Біловезької угоди її учасниками було неоднозначним. У «Заяві Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Держав» були поставлені акценти, що підтверджували правовий статус незалежної держави, а саме:
а) заперечує проти перетворення СНД на державне утворення, яке мало б статус суб’єкта міжнародного права;
б) виступає за недоторканість та незмінність кордонів між Україною — з одного боку та Росією і Білорусією — з іншого, незалежно від того, чи є Україна стороною Угоди, чи ні. quote
Literally a week after the referendum, on December 8, 1991, the USSR ceased to exist. The representatives of the founding states of the USSR (Ukraine, Belarus and Russia) signed the Belovezhsky Agreement. The establishment of the fact of the termination of the existence of the Union of the SSR as a subject of international law and as a geopolitical unit has taken place.
The Białowieża Agreement, ratified on December 10, 1991, instead proclaimed the formation of the Commonwealth of Independent States. However, already on December 20 of the same year, the Verkhovna Rada of Ukraine had to once again defend its rights as an independent state. Because the interpretation of individual provisions of the Białowieża Agreement by its participants was ambiguous. In the "Statement of the Verkhovna Rada of Ukraine on Ukraine's conclusion of the Agreement on the Commonwealth of Independent States" emphasis was placed confirming the legal status of an independent state, namely:
"a) objects to the transformation of the CIS into a state entity that would have the status of a subject of international law;
b) advocates the inviolability and immutability of borders between Ukraine — on the one hand, and Russia and Belarus — on the other, regardless of whether Ukraine is a party to the Agreement or not." quote
Де тоді було пуйло - я не знаю. Я бачу, що його і близько не торкають ніякі міжнародні правила, міждержавні угоди та й взагалі світовий порядок. Саме тому його війна ним вже програна. Бо історію не можна переписувати на свій лад. Вона є така, яка є. Чесна. Пережита власною участю в подіях. Причетністю до них. Як і до історії своїх батьків, дідів, прадідів. І ніякі коментарі під моїми дописами від так званих 'знатоків руського міра', а саме - baah, не змінять ні однієї секунди правди нашої історії!✌️
I don't know where puylo was then. I see that he is not touched by any international rules, interstate agreements and the world order in general. That is why he has already lost his war. Because history cannot be rewritten in one's own way. She is what she is. Honest Experienced by own participation in events. Involvement in them. As well as to the history of their parents, grandfathers, great-grandfathers. And no comments under my posts from the so-called "experts of the Russian world", namely - baah, will not change a single second of the truth of our history!✌️
