У дворі батьківської хати ніколи не було місця, де можна сховатися від дощу чи сонця теплої пори року та просто посидіти в тиші, перепочити від роботи на городі чи у дворі. Думаю, що не до цього було людям, в яких є живність та великі городи, і які ще й умудряються хоити щодня на роботу.Бо поки ти після 8-годинного робочого дня нагодуєш домашніх тварин, прополеш якусь одну-дві грядки, приготуєш поїсти собі і повечеряєш, то аби пошвидше дойти до ліжка і впасти поспати. Бо завтра - знову на роботу. А тут дощів нема, а сохне розсада на грядках. А пройшла буря і виложила пшеницю на полі, треба піти подивитися. А на тижні пора вже бараболю копати, треба погріб вичистити і підготувати під її зберігання. А козам сіна накосив, треба перевернути, щоб швидше висохло, і сховати на гору у хлів. А дощі.... А суша... А колорадські жуки... А хопта...
Хто не ріс у селі, той не зрозуміє.
Тим не менш, ми надумали таки побудувати на цей сезон альтанку. І самим за щастя буде посидіти в ній, і мамі старенькій буде куди вийти.
Собачці сподобалась наша ідея. Думаю, вона вирішила, що це для неї, і буде тут жити.😁
