Знову і знову вражає мене зовсім непомітна краса природи. Вона скрізь: посеред міста чи в селі, у лісі чи на полі, на небі, горизонті, на землі. Варто лиш побачити цей чарівний світ, що нас оточує.
Можливо, мені просто пощастило жити між лісом і луками. Мати вірного друга - собаку, і ще одну - підопічну від волонтерів. Разом ми - прекрасна команда для довгих походів. І куди б не пішли, я скрізь намагаюся зробити світлини. Та жодного разу оці фото не змогли передати справжню картину навколишньої краси. Тим не менше, я думаю, сьогоднішні картинки із нашого лісу сподобаються спільноті.
Оцей мох мене вразив при більш детальному його розгляді. А так - ну що тут такого, іржаві плями на землі. 😉
Неподалік від 'іржі' зустрілися зелені плями. Але структура моху тут зовсім інша.
А ось ці прекрасного кольору мохи ростуть у нас скрізь. Мабуть, вони люблять соснові ліси.
І що може бути красивішим за промені весняного сонечка, що пробиваються крізь могутні стовбури заповідних сосен!
Ні, мені точно пощастило жити між лісом і луками. Приїжджайте в гості, підемо спостерігати красу! 😊
