Садити чи не садити? Так запитую себе я і мабуть ще чимало українців. І поки що відповідаю: так.
У минулому наше поле було приблизно в чотири рази більшим, ніж те, що залишилося тепер. Але тоді і працівників було більше. Батьки, моя сестра і я з чоловіками. На таку святу справу як садіння чи копання картоплі збиралися всі разом, ще й діти, які підросли допомагали.
Тепер лишилися тільки я і моя донька, яка живе в селі і може наглядати за городом. До речі ось так виглядала наша ділянка десь два тижні тому.
Цього року садили городину пізно. Бо весна видалася холодною не на жарт. Огіркам не дуже сподобалися погодні умови, тому доведеться сіяти ще раз:) Останніми роками я вирішила садити лише те, що нормально росте і не вимагає особливого догляду. Грунт у нас нe дуже родючий, картоплю підсипаю добривом. Отож, найбільш витривалі виявилися квасоля, біб (їх і самі їмо, і трохи продаю), горошок, цибуля, петрушка, кріп, огірки і кабачки, трішки кукурудзи і кілька рядків картоплі. Якщо буде хороша погода і настрій, то попрошу у сусідки і посаджу кілька кущів помідорів.
Хто побачить на цьому фото помічника?
Кілька днів тому випала можливість поєднати корисне з приємним: побувати на дні народженні у родичів та обробити город. Все гарно зійшло. Погода стояла чудова. Сонячно, але не спекотно. Бур'яни ще не встигли сильно вирости. Тому роботи ми виконали досить швидко.
Скажу чесно, мені економічно не вигідно вирощувати це все, адже село доволі далеко, близько 80 км від Львова. Проїзд дорогий. Одна з причин - це бажання виростити своїми руками екологічно чистий (наскільки це можливо) продукт. Також влітку тут живе донька і хочеться, щоб мала щось свіже до столу. Якщо врахувати, що у нашому селі немає магазину, то все вирощене власними руками набуває ще більшої цінності.
До речі, восени я посадила цибулю і ось є результат. Так само швидко дозріла редиска, посаджена вже весною. Вже є основа на салат:)
Село у мене асоціюється переважно з роботою. Так було завжди. Зараз моя дитина, та і участь у hive "змушують" і трохи відпочивати. Спостерігати за природою. В селі зараз трави по пояс, скоро потрібно було вирішувати проблему косовиці:) Але все цвіте, навколо багато краси. Пішла прогулятися грутовою дорогою, яка проходить одразу вище нашого городу.
Розпустився горіх, його красиві сережки висять прямо над полем. У нас багато горіхів у саду.
На закинутій частині поля тепер ростуть кульбаби.
Прекрасно цвіте глід. І пахне неймовірно.
При дорозі багато красивих квітів.
Все таки добре мати такий свій зелений куточок, куди ще не добралась цивілізація і де можна побачити незайману природу.
Сподіваюся, влітку ми помандруємо у цікаві місця і я буду вам про це розповідати.
Дякую за читання! Діліться своїми думками у коментарях.