В мене є одна історія про мою дружину. Коли народилась моя дружина то і назвали її Вікторією перемогою.
Так вона дійсно була перемога, бо перемогла смерть, в дитинстві вона захворіла на ДЦП. Й жила б собі Вікторія десь в домі пристарілих, та батьки не залишили її в інтернаті, а забрали її до дому.
Та коли їй було дванадцять років її перший раз прооперували. Но операція перша пройшла не так добре якби хотілось. Вона осталась на милицях, та час йде й Віта росте, Та коли їй було вже сім років пішла до школи.
Навчалась дуже добре, та перевели її до школи інтернату та коли їй дали першу групу та ще й безстрокової вона хотіла, щоб поступити який не будь вищий навчальний заклад. Та її там не прийняли як іногородньої, та ще й інваліда. Та коли появилась в нас сім'я й народилась донька все перемінилось в сім'ю увірвався новий подих повітря нас від Радбезу нагородили путівками до санаторію в Крим в місто Саки. Та після Кримського повітря хотілось чогось такого? Щоб було тільки у нас ми перебрались на нове місце життя. В оселі не було ні якого ремонту.Ми своїми силами зробили косметичний ремонт, а потім згодом в нашій оселі з'явились такі речі як мікрохвильова піч, електром'ясорубка й іще багато речей якими користуємося до цього часу. Таким образом ми удосконалили свою оселю і своє життя. Так що в нашому житті чого тільки не було...
