Ну що ж. Сьогодні я вже одійшла після вчорашніх обстрілів. Вчора нічого робити не могла, ходила як в темряві. Тільки читала новини і передзвонювалась з рідними. Надвечір мені полегшало. А сьогодні відіспалась.
Тепер можу і розповісти, але ніхто цього в новинах не пише, лише поверхнево. То ж і я розповідати не буду. Лише скажу що людей не зачепило і те що пишуть в новинах
Це було в ночі, о 1:30. Ми всі спали в своїх ліжках. І тут понеслось…
…В мене кожний день в коридорі стелиться одіяло та подушки, бо це коридор, там ходять узуті і мені приходиться кожного дня мили підлогу і стелити імпровізовану постіль. Після останніх прильотів це робиться кожний вечір…
Почався обстріл. Я розбудила малого і лягли в коридорі. Коти порозбігалися хто куди, спіймати вже не було як, бо сиділи між двома стінами, двері позакривали, щоб якось захиститися от скла.
Мама дзвонить кричить, що б бігла у коридор, а я вже там. Нервовий крик мами, який стримує щоб не плакати. Голос трясеться. Сидимо і чекаємо… Що чекаємо? А тут знов обстріл… Завили машини і почали гавкати собаки. Означає що десь близько. А мені вважало, що знов поруч з моєю домівкою, так було гучно. А потім все стихло, чи на довго? Подзвонив брат і сказав що щось там горить. Влучили в підприємство. Це ми дізналися все вранці. Ми продовжували лежати. Виходити боялися.
Через 2 годині прийшли коти, полягали поруч. Малій заснув відразу після пострілів. А я, як кажуть, чергувала. Лежали до п’яти ранку. Потім син заворушився і ми перелягли вдвох на ліжко. От тоді вже я змогла трішки заснуть. Але вже ранок і новий день. Життя триває. На вулицях нікого не було. Всі чекали новин, чи можна виходити на вулицю чи ні. Коли дізналися, тобі вже пішли по своїх справах.
Фото взято з телеграм каналу https://t.me/rudanatv
Подивіться які гарні соняхи. Ці поля поруч з нашим районом.
Стріляли між нашим районом і селом касетними снарядами. Вони були розкидані навкруги. Перекритий рух. Чекали коли очистять територію… А коли в вечері я засипала, і заплющила очі, в мене як би почувся гучний вибух, я прокинулась. Тиша, питаю у сина, а він ще не спав, чи був вибух чи ні? Він каже, що ні.
Ще довго у нас будуть чутися в голові вибухи…
Зараз пишуть, що по обіді обстріляли Криворізький район. Але це не в нашій стороні, а у Мар’янському та Великій Костромці. Загинула жінка 70 років. Вона поралася на городі, коли російська армія почали обстріл. Поранений 73-річний чоловік. Зараз обстежують місця обстрілів.
Це фото котиків в ночі після обстрілів у коридорі.
Знов боюся ночі…
Все буде гаразд, ми вистоїмо.
===================
I feel better today after yesterday's shelling. Yesterday she could not do anything, she walked as if in the dark. I just read the news and called my relatives. In the evening I was relieved. And today I overslept.
I can say now, but no one writes about it in the news, only superficially. I won't say the same. I will only say that no one was hurt.
It was at night, at 1:30. We all slept in our beds. And then it happened...
... Every day I have a blanket and pillows in the corridor because it is a corridor, people walk there, and every day I have to wash the floor and make a makeshift bed. It has been done every night since the last shots were fired...
The shelling began. She woke up the little one, they lay down in the corridor. The cats were running everywhere, there was no way to catch them because they were sitting between two walls, and the door was closed to somehow protect them from the glass.
Mom calls and shouts to run into the corridor, and I'm already there. The mother's nervous cry prevents her from crying. The voice trembles. We sit and wait... What are we waiting for? And then again shelling... Cars screeched and dogs started barking. So, somewhere nearby. And I thought it was near my house again, so loud. And then everything calmed down, or for a long time? My brother called and said that something was on fire there. They hit the enterprise. In the morning we found out everything. We continued to lie down. They were afraid to go out.
After 2 hours, the cats came and lay down next to each other. The boy fell asleep immediately after the shots. And I, as they say, took turns. They lay until five in the morning. Then the son stirred, and we both lay down on the bed. Then I was able to get some sleep. But it is already morning and a new day. Life goes on. There was no one on the streets. Everyone was waiting for news, about whether it is possible to go outside or not. By the time they found out, you were already minding your own business.
The photo is taken from the Telegram channel https://t.me/rudanatv
Look at the beautiful sunflowers. These fields are not far from our city.
They fired cluster shells between our district and the village. shells were scattered around. Traffic was blocked. They were waiting for the territory to be cleared... and when I fell asleep at dinner and closed my eyes, I felt a strong explosion and woke up. I quietly ask my son, if he was still awake, whether there was an explosion or not. He says no.
For a long time, we will hear explosions in our heads...
Now they write that the Kryvorizka district was shelled during the day. But it is not on our side, in Maryansk and Velika Kostroma. A 70-year-old woman died. She was consulting in the garden when the Russian army opened fire. A 73-year-old man was injured. The sites of shelling are now being examined.
This is a photo of the cats at night after the shooting in the hallway.
I'm afraid of the night again...
Everything will be fine, we will endure.
